ЩЕ РАЗ ПРО «ТРИВАЛИЙ ЧАС» У СТАТТІ 146 КК УКРАЇНИ: БУТИ ЧИ НЕ БУТИ

Анотація

Статтю присвячено проблемі законодавчого визначення змісту однієї з
кваліфікуючих ознак складу злочину, передбаченого ст. 146 Кримінального
кодексу України. Ідеться про тривалий час, як відповідний нормативно-
правовий критерій оцінки підвищеного ступеня суспільної небезпечності
незаконного позбавлення волі або викрадення людини.
У роботі проаналізовано як наукові підходи до розуміння тривалого
часу, так і низку судових рішень. При цьому продемонстровано, що така
ознака тлумачиться геть по різному, і в такий спосіб це створює реальну
проблему в правильності розуміння її справжнього змісту й реального
використання в ході правозастосовної діяльності.
Автором висловлено й власну думку на рахунок питання, що є під
увагою, яка ґрунтується на особливостях виділення критеріїв, за допомогою
яких відповідна оцінка тривалого часу набуватиме слушних і зрозумілих
підстав. Наголошено, що існуючий наразі законодавчий підхід до самої лише
констатації наявності аналізованої ознаки в рамках відповідної частини
ст. 146 КК України не може вважатися правильним. І насамперед через
суттєву сумнівність використання в кримінально-правовій нормі оцінного
поняття з таким широким спектром семантичного навантаження.
Запропоновано декілька способів розв'язання проблеми, що
утворилася.