Вісник Кримінологічної асоціації України

КРИМІНОЛОГІЯ ВІЙНИ: ЗМІСТ ТА КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ

2023-10-17T21:02:11+03:00

Стаття присвячена розробці наукового розуміння кримінології війни як інтегративного напряму кримінологічних досліджень і заснованої на ньому протидії злочинності, що має на меті гносеологічну специфікацію та прикладну інституціоналізацію відповідних інтелектуальних та безпосередніх кримінально-превентивних практик під запити зниження частоти відтворення збройних конфліктів та інтенсивності порушень фундаментальних прав людини. Сформовано авторське бачення предмету кримінології війни, відповідно до якого виділено 10 базових складових: війна як суспільно-політичний, колективно-психологічний феномен; кримінологічна феноменологія війни (злочинна війна та злочинність війни); детермінація злочинів війни; особистість злочинця; механізм індивідуальної злочинної поведінки; жертви війни (кримінологічна віктимологія війни); кримінологічна феноменологія та детермінація обумовлених війною кримінальних правопорушень; протидія злочинам війни та пов’язаним з війною кримінальним правопорушенням; кримінологічне забезпечення перехідного правосуддя; кримінологічна феноменологія, детермінація та протидія глобальним кримінальним та криміногенним ефектам збройного конфлікту. Надано опис та пояснення кожному з них.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА РІЗНІ ПРОЯВИ КОЛАБОРАЦІОНІЗМУ: ПРОБЛЕМИ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ

2023-10-22T12:04:50+03:00

У статті розглядаються новели кримінального законодавства щодо державно-владного реагування на різні прояви колаборації. Досліджуються питання розмежування кримінально-правових норм, що визначають кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність в освітній, інформаційній, організаційній, господарській, політичній та інших сферах, передбачену ст. 111-1 КК України, з уже існуючими нормами про відповідальність за державну зраду (ст. 111 КК України), пособництво державі-агресору (ст. 111-2), виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників (ст. 436-2 КК України). Окрему увагу в роботі приділено невідповідності санкцій ч. ч. 1 і ч. 2 ст. 111-1 КК України основним принципам пеналізації та засадам призначення покарання у кримінальному праві. Пропонуються варіанти усунення протиріч, що виникають в процесі кваліфікації згаданих протиправних посягань та індивідуалізації засобів кримінально-правового характеру на окремі випадки їх вчинення.

ОСОБЛИВОСТІ ДЕТЕРМІНАЦІЇ ВІЙСЬКОВИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

2023-10-22T12:21:23+03:00

В статті розглянуто проблематику злочинності у військовому середовищі, фактори які сприяють виникненню військових кримінальних правопорушень, питаннях запобігання та впливу таких правопорушень на громадськість і довіру до Збройних Сил України. Дослідження цієї теми спрямоване на розуміння проблеми, виявлення особливостей військового середовища, що сприяють виникненню кримінальної активності, розробку ефективних стратегій щодо запобігання злочинності, підвищення довіри до військових. Відстоюється думка, що злочинність військовослужбовців слід включити до предмета дослідження кримінології війни.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОВАГИ ДО ГІДНОСТІ В СИСТЕМІ ПРОТИДІЇ КРИМІНАЛЬНОМУ РАДИКАЛІЗМУ СЕРЕД ЗАСУДЖЕНИХ

2023-10-22T12:44:05+03:00

Стаття присвячена науковому аналізу юридично обумовлених узалежнень стану забезпечення поваги до гідності засуджених та проявів кримінального радикалізму з їх боку. Встановлено, що гідність – фундаментальна морально-правова категорія, що визначає ключові опорні, смислові точки всього метаконструкту сучасного світського праворозуміння будь-якого типу. Нерівність у забезпеченні належних правових механізмів, гарантій визнання гідності щодо різних категорій громадян є істотним фактором дискримінації та чинником радикалізації середовища засуджених. Держава зобов’язана гарантувати всім засудженим, незалежно від виду установи виконання покарань, можливість реалізації права на повагу до їх гідності в частині короткочасного виїзду за межі виправної колонії у зв’язку з виключними обставинами. Відстоюється думка про те, що внесенню змін і доповнень до ч. 1 ст. 111 КВК України має кореспондувати запровадження правового механізму індивідуального кримінологічного прогнозування поведінки засуджених до довічного позбавлення волі, інших засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки.

ДОКТРИНАЛЬНА МОДЕЛЬ КРИМІНОЛОГІЧНОЇ СТРАТЕГІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ В УКРАЇНІ

2023-10-22T12:50:12+03:00

Стаття присвячена розробці доктринальної моделі кримінологічної стратегії забезпечення безпеки руху та експлуатації транспорту. Виділено, описано та пояснено три основні компоненти такої моделі: ціннісно-орієнтуючий, структурно-функціональний та компонент забезпечення. Надано характеристику стратегічним цілям, основним напрямам та ключовим заходам кримінологічного забезпечення безпеки руху та експлуатації транспорту. Їх перелік та конфігурація є відкритими, можуть та мають бути доповнені заради досягнення мети ефективної протидії кримінальним правопорушенням проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Наголошено на зв’язку цього процесу із виконанням задач перехідного правосуддя в Україні.

ОСОБЛИВОСТІ ДЕТЕРМІНАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

2023-10-22T12:56:13+03:00

У статті на основі аналізу наукових поглядів вчених запропоновано авторське визначення поняття «економічна злочинність». Встановлено, що економічна злочинність є суспільно небезпечним явищем, яке впливає не лише на економічний та фінансовий стан держави і суспільства, а й на соціально-політичний розвиток країни в цілому. Виявлено та надано опис, пояснення окремим особливостям відтворення детермінаційного комплексу економічної злочинності, ключовим групам криміногенних факторів.

ВПЛИВ ДОРОЖНЬОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ НА СТАН БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

2023-10-22T13:08:50+03:00

У статті здійснена спроба визначення ролі дорожньої інфраструктури у забезпеченні безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також установленні кореляції між якістю доріг, обсягом їх фінансування й рівнем безпеки дорожнього руху на прикладі країн ЄС, інших держав та України. Надано авторське розуміння дорожньої інфраструктури. На підставі емпіричного базису порівняно обсяг інвестицій у дорожню інфраструктуру у зарубіжних країнах та Україні. Пояснено незадовільну якість доріг у нашій державі. Наведено сучасну прогресивну практику за кордоном щодо будівництва та ремонту доріг. Розкрито сутність стратегії Vision Zero та напрями її впровадження в Україні.

КРИМІНОЛОГІЧНІ ОРІЄНТАЦІЇ В СТРАТЕГІЇ ПЕРЕХІДНОГО ПРАВОСУДДЯ ДЛЯ УКРАЇНИ: КАРТОГРАФІЯ КОЛЕКТИВНИХ ТРАВМ ВІЙНИ

2023-10-22T13:14:21+03:00

Стаття присвячена розробці кримінологічних орієнтації в стратегії перехідного правосуддя через аналіз колективних травм війни. Встановлено, що травма війни є всеохоплюючим соціально-психологічним феноменом, що сягає найглибших пластів колективного безсвідомого, виражає атаки на відкритість соціального часу, на прив’язаність, на ідентичність й здатність символізувати. В залежності від характеру практик й фізичної близькості до травмуючих факторів виділено та охарактеризовано травматично-бойовий, міграційно-травматичний, пасивно травматичний, окупаційно-травматичний, постокупаційно-травматичний та інтегровано-травматичний соціально-діяльнісні сюжети, в межах яких формуються та проявляються відповідні кримінологічні типи жертв: жертва-невротик, агресивна жертва-ресентиментал, жертва-агресор, монологічна жертва, дезінтегрована жертва та жертва-маргінал, невротична жертва-акціоніст. З’ясовано, що кожному вказаному типу притаманний власний особливий зміст криміногенного потенціалу, який так чи інакше здатен бути реалізований у насильницьких кримінальних правопорушеннях, зокрема, злочинах на ґрунті ненависті, фронтирній злочинності. Представлено тривимірну матрицю колективних травм війни, що включає феноменологічно-структурний, функціонально-психогенний та розсудочно-інтерпретаційний виміри.

ПРИЗОНІЗАЦІЯ ЯК ФАКТОР КРИМІНАЛЬНОГО РАДИКАЛІЗМУ СЕРЕД ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

2023-10-22T13:21:54+03:00

Стаття присвячена дослідженню призонізації як фактору кримінального радикалізму серед засуджених. Встановлено, що кримінальний радикалізм серед засуджених до позбавлення волі – явище вкрай небезпечне, що окрім загальнокримінальних має й політико-дестабілізуючу властивість, що особливо гостро проявляється в умовах російсько-української війни. Істотним чинником кримінального радикалізму є призонізація – комплексниий соціальний феномен, може розумітися у двох вимірах: як внутрішній процес закріплення за ув’язненим особливих, зумовлених «тюремним» середовищем криміногенних якості і як зовнішньо спрямований процес негативного впливу засуджених, звільнених з місць позбавлення волі на соціальне середовище, позапенітеніарну культуру, привнесення до неї елементів кримінальної, тюремної субкультури. Значний потенціал підвищення ефективності протидії призонізації та кримінальному радикалізму серед засуджених вбачається у трансформації як кримінально-виконавчої системи, так і кримінальної юстиції в цілому, зниження частки ув’язнених у структурі засуджених, в тому числі й через розширення можливостей пробації, активній участі громадськості.

ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА УБЕЗПЕЧЕННЯ ДОРОЖНЬОГО РУХУ В УКРАЇНІ: КРИМІНОЛОГІЧНИЙ ПОГЛЯД

2023-10-22T13:28:03+03:00

Стаття присвячена розкриттю напрямів, що, за результатами наукових розвідок, можуть сприяти суттєвому зниженню ДТП із тяжкими наслідками. Такими запроновано визнати: зміни у психології учасників дорожнього руху до загального розуміння необхідності дотримання вимог безпеки у сфері дорожнього руху та підвищення дорожньої культури; облаштування транспортної інфраструктури з урахуванням безпекових стандартів; визначення наслідків і оцінка втрат від ДТП; вдосконалення юридичної відповідальності за неправомірні дії учасниками дорожнього руху. Аналіз практики та результатів проведеного опитування дозволив підтвердити життєздатність висвітлених напрямів

ЗМІСТ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА МОРАЛЬНОСТІ

2023-10-22T13:36:29+03:00

Стаття присвячена дослідженню змісту та особливостей проведення корекційної роботи із засудженими за злочини проти громадського порядку та моральності. Авторами проаналізовано сучасні підходи до проблематики та стан наукового дослідження порядку застосування та впливу корекційних програм на можливість повернення засуджених до самокерованої правослухняної поведінки. На основі проведеного аналізу було розроблено та запропоновано до впровадження методики діагностики узагальнених смислових установок правопорушників та інструкцію до її використання, що дозволяє конкретизувати подальший комплекс заходів із соціальної реабілітації осіб, засуджених за злочини проти громадського порядку та моральності. Дослідження покладає фундамент для наукових пошуків у сфері соціальної реабілітації засуджених. Результати опублікованої роботи стануть у нагоді до практичного застосування працівниками установ виконання покарань та служби пробації України і можуть послужити початковою точкою для подальшої роботи над покращенням та розширенням корекційних практик.

ТАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ В УМОВАХ ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ

2023-10-22T13:46:22+03:00

Стаття присвячена криміналістичному аналізу тактики проведення огляду місця події та інших першочергових дій слідчо-оперативної групи в умовах бойових дій. Зокрема, розглянуто тактичні особливості пошуку та фіксації слідів вибухів, та пов’язаних з ним руйнувань об’єктів, питання залучення спеціалістів та використання спеціальної техніки.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ КОРУПЦІЙНИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

2023-10-22T13:54:57+03:00

Проведено аналіз стану наукової розробленості теоретичних знань про заходи забезпечення кримінального провадження як основи досліджень застосування заходів забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування корупційних кримінальних правопорушень. Надано огляд існуючих у вітчизняній доктрині кримінального процесу сучасних підходів до визначення поняття заходів забезпечення кримінального провадження, його співвідношення із поняттям кримінального процесуального примусу, видової класифікації заходів забезпечення кримінального провадження та їх функціонального призначення. Виокремлено основні напрямки досліджень заходів забезпечення кримінального провадження на сучасному етапі розвитку науки кримінального процесу. Визначено діалектичний зв’язок із загальнотеоретичними положеннями щодо заходів забезпечення кримінального провадження та перспектив подальшого дослідження застосування заходів забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування корупційних кримінальних правопорушень.

АДМІНІСТРАТИВНІ ФОРМИ ТА МЕТОДИ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЙНИМ ПРОЯВАМ У ПУБЛІЧНІЙ СЛУЖБІ

2023-10-22T14:02:17+03:00

У статті зазначено, що форми адміністративної діяльності, як і форми управлінської діяльності, знаходять своє втілення у діяльності суб’єктів, наділених державно-владними повноваженнями, які виступають обов’язковими учасниками адміністративно-правових відносин, у межах яких і реалізується адміністративна діяльність. Зазначено, що при визначенні конкретних адміністративних форм доцільно спиратись на особливості діяльності конкретних суб’єктів запобігання і протидії корупції, до кола яких нами віднесено Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, Національне агентство з питань запобігання корупції, органи прокуратури України, Державне бюро розслідувань, місцеві та апеляційні суди, Верховний суд України, Вищий антикорупційний суд України. Сформовано авторський підхід до класифікації методів протидії корупції на публічній службі, зокрема за характером впливу ми поділяємо методи на превентивні заходи, а також репресивні заходи; за критерієм охоплення - на ті, що діють на індивідуальному рівні, а також на ті, що стосуються всієї системи публічної служби; за часовими - короткострокові та довгострокові заходи; за спрямованістю - внутрішні, а також зовнішні; залежно від місця та ролі у міжнародній діяльності - участь у міжнародних антикорупційних ініціативах, прийняття міжнародних стандартів протидії корупції, співробітництво з іншими країнами у сфері запобігання та протидії корупції; за організаційною ознакою - створення незалежних антикорупційних органів або служб, розробку етичних кодексів для публічних службовців, проведення антикорупційних навчань та тренінгів, створення механізмів звітності та перевірки фінансових декларацій, встановлення ефективних інструментів контролю за дотриманням етичних норм. Виокремлено перспективні напрямки вдосконалення адміністративних форм та методів протидії корупційним проявам у публічній службі, до яких віднесено оптимізацію штатів центральних апаратів органів державної влади, впровадження діджиталізованого, прозорого з максимальною фіксацією на всіх етапах конкурсного відбору на посади публічних службовців, впровадження електронного урядування та електронних сервісів.

ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ПРИНЦИПИ, ОСОБЛИВОСТІ ТА НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

2023-10-22T14:08:42+03:00

Виокремлено специфічні принципи, які постали перед публічним адмініструванням в умовах воєнного стану, зокрема принцип розширення компетенції суб’єкта публічного адміністрування для задоволення потреб населення та надання відповідних послуг, принцип адаптивності суб’єкта публічного адміністрування, принцип взаємодоповнюючої діяльності з іншими суб’єктами публічного адміністрування, принцип першочерговості безпеки населення при виконанні завдань та функцій суб’єктом публічного адміністрування, принцип недопустимості співпраці з окупаційною адміністрацією та принцип ініціативності та широкої самостійності керівника.

На основі виокремлених принципів виділено особливості публічного адміністрування в умовах воєнного стану. У ході вдосконалення публічного адміністрування в умовах воєнного стану запропоновано організувати ефективну систему підвищення кваліфікації для державних службовців, зокрема для керівників різного рівня, залучати міжнародні гранти, створювати максимально можливі умови для ресурсної, матеріально-технічної та господарської самостійності суб’єктів публічного адміністрування, забезпечити достатню кількість допоміжного та обслуговуючого персоналу, впроваджувати нові напрямки у ході встановлення тісного контакту науковців та практиків в сфері аналізу повсякденних та новітніх проблем, з якими зіштовхуються суб’єкти публічного адміністрування в умовах воєнного стану, проводити ґрунтовні дослідження комплексних міждержавних програм співробітництва у європейських країнах, зокрема у польсько-німецькому прикордонному регіоні, вдосконалювати нормативно-правове, організаційне, матеріально-технічне забезпечення діяльності суб’єктів публічного адміністрування у сфері врегулювання соціальних процесів, породжених специфічними умовами воєнного стану, зокрема масової проблеми внутрішньо переміщених осіб, науково осмислювати проєкти у сфері соціально-гуманітарної допомоги населенню, які набули особливого значення в умовах воєнного стану.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ УКРАЇНИ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА МІСЦЕ У НЬОМУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

2023-10-22T14:15:35+03:00

У статті виокремлено перелік ключових нормативно-правових актів, норми яких спрямовані на правове регулювання забезпечення територіальної оборони України органами місцевого самоврядування. Визначено місце та значення адміністративного законодавства в системі правових засад забезпечення територіальної оборони органами місцевого самоврядування в Україні. Акцентовано увагу на тому, що правове регулювання забезпечення територіальної оборони України органами місцевого самоврядування – це здійснюваний за допомогою норм права регулюючий та упорядковуючий вплив на суспільні відносини, які виникають у сфері формування умов та гарантій для найбільш ефективної та повної реалізації суспільно та національно важливих заходів із територіальної оборони України.

З’ясовано, що правове регулювання забезпечення територіальної оборони України органами місцевого самоврядування складається із великої групи нормативно-правових актів, які включають в себе Конституцію України, а також міжнародні, законодавчі та підзаконні нормативні документи. Підкреслено, що нормативно-правові акти, норми яких спрямовані на регулювання суспільних відносин у досліджуваній сфері, найбільш доцільно поділити на: а) загальні, що визначають статус, повноваження та функції місцевого самоврядування, порядок та особливості функціонування його складових, тощо; б) спеціальні нормативні акти, в яких розкривається зміст діяльності та повноваження безпосередньо за напрямом забезпечення територіальної оборони.

Зауважено, що в системі регулювання забезпечення територіальної оборони України органами місцевого самоврядування ключове місце відводиться нормам адміністративної галузі права, адже саме за їх допомогою: а) визначається правовий статус органів місцевого самоврядування взагалі, та в контексті здійснення територіальної оборони, зокрема; б) розкриваються адміністративні процедури забезпечення територіальної оборони України органами місцевого самоврядування; в) закріплюються адміністративні форми та методи здійснення відповідної діяльності; г) встановлюються межі та напрямки досліджуваного забезпечення.

РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЮ АНТОНЮК Н.О. «ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ»

2023-10-22T14:22:38+03:00

Проблематика, яка стосується диференціації кримінальної відповідальності, є однією із базових для кримінального права. Адже диференціація кримінальної відповідальності тісно переплетена із усіма інститутами кримінального права. Тож дослідження як самого поняття цього явища, так і видів, засобів диференціації є важливим як для науки кримінального права, так і для правозастосовної практики. Питання, пов’язані із диференціацією кримінальної відповідальності, завжди були актуальними у доктрині кримінального права.

ЕВРЕСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ВЕЛИКОЇ УКРАЇНСЬКОЇ КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ У РАМКАХ ДУХОВНО-ЦІННІСНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ПРАВОРОЗУМІННЯ: ВІДГУК-РЕЦЕНЗІЯ ТА ОСОБИСТІ СПОГАДИ

2023-10-22T14:28:44+03:00

СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ МИТНИХ ПРАВИЛ ЯК ОБ’ЄКТУ ПРАВООХОРОННОГО РЕАГУВАННЯ

2024-03-04T18:49:55+02:00

У статті наголошено на тому, що митні правила є ключовим елементом в регулюванні переміщення товарів через державний кордон. Вони визначають порядок і умови проведення митного контролю, встановлюють обов’язковість подання декларацій та документів, необхідних для імпорту та експорту товарів. Зазначено, що особливості митних правил як об’єкту правоохоронного реагування зводяться до їхньої динамічності та постійної адаптації до змін у міжнародній торгівлі та економічному середовищі. Митні органи повинні постійно вдосконалювати свої стратегії та методи контролю для виявлення порушень митних правил та запобігання втратам для держави. Розвиток технологій також відображається на особливостях правоохоронного реагування в митній справі, зокрема значного потенціалу набуває використання сучасних інформаційних систем для ефективного митного контролю.
Встановлено, що митні правила є важливим об’єктом у правоохоронній діяльності, спрямованій на забезпечення безпеки та ефективного функціонування економіки. Їхня постійна модернізація та адаптація є необхідною задля врахування сучасних викликів та забезпечення ефективного контролю за переміщенням товарів через кордони.

ОКРЕМІ ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ТРАНСФОРМАЦІЇ СИСТЕМИ ПРИНЦИПІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

2024-03-04T20:35:53+02:00

В статті обґрунтовується, що не зважаючи що принципи адміністративного права європейських держав є в цілому сталими за своєю правовою природою однак вони постійно адаптувалися до сучасних умов функціонування ЄС, яке еволюціонує як організаційно-правова структура. Європейський адміністративний простір відбудовується за допомогою набору загальних адміністративних принципів що є виступають стандартами інституційного будівництва у країнах, які є чи бажають стати повноправними членами Європейського Союзу.
Відзначається, що правові системи держав-членів ЄС знаходяться в процесі постійного зближення з багатьма різними сферами, які під впливом законодавства ЄС, наприклад, через законодавчу діяльність інститутів Співтовариства та за допомогою прецедентного права Європейського суду.

ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ СЛУЖБИ В СЛІДЧИХ ПІДРОЗДІЛАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ ЯК РІЗНОВИДУ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ В ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНАХ УКРАЇНИ

2024-03-04T20:42:02+02:00

Статтю присвячено аналізу теоретичних концепцій щодо змісту поняття «служба», «державна служба», «публічна служба». Проаналізовано особливості застосування законів України «Про Національну поліцію» та «Про державну службу» щодо служби в органах Національної поліції України і зокрема щодо служби в слідчих підрозділах поліції. У статті надано авторське бачення загальних положень визначення служби в слідчих підрозділах Національної поліції України, її значення як різновиду публічної служби.
Встановлено, що нормативно-правові, організаційні, кадрові та інші засади служби в слідчих підрозділах Національної поліції мають свою специфіку порівняно з публічною службою, хоча значною мірою охоплюються цим поняттям. Виділено загальні ознаки служби в підрозділах поліції, які мають схожість з ознаками публічної служби в правоохоронних органах, так і специфічні ознаки служби, які притаманні слідчим підрозділам поліції. Визначено специфіку служби в слідчих підрозділах Національної поліції, яка є публічною, політично неупередженою й професійною діяльністю слідчих та інших працівників (службовців), призначених на посади в слідчих підрозділах Національної поліції, спрямована на запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування кримінальних правопорушень в рамках владних повноважень, визначених законодавством України.

КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ: ВІД ОРДИНАРНОЇ СИТУАЦІЇ ДО КОНТЕКСТУ ВІЙНИ

2024-03-04T20:50:46+02:00

Стаття присвячена опису основних показників стану екологічної злочинності в Україні. Встановлено, що системні кримінальні практики експлуатації довкілля виявили свою стійкість і під час війни. У 2022 р. рівень злочинності проти довкілля сягнув відмітки у 4018 кримінальних правопорушень, з яких 742 – кримінальні проступки та 3276 – злочини. Окрім скорочення території статистичного обліку через тимчасову окупацію частини території України, активне ведення бойових дій, а також значну міграцію населення, виїзд за межі країни близько 8 млн. громадян, фіксується й не менш важливе зрушення у правозастосовній практиці щодо заподіяння шкоди довкіллю, зокрема у бік кваліфікації як воєнних злочинів, тобто за ст. 438 КК України. Україна зіткнулася з тим, що раніше, в тому числі й у період з 2014 по 24.02.2022 р., було радше винятком, аніж правилом – воєнними злочинами проти довкілля.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ НАУКОВОЇ РОЗРОБЛЕНОСТІ ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

2024-03-04T20:57:19+02:00

В науковій статті наголошується на значному рівні розробленості проблематики правового регулювання безпеки дорожнього руху. Доведено, що «дорожній рух» представляє з себе явище, яке не лише глибоко інтегроване до повсякденного життя кожної людини, але й має широкі об’єктивні зв’язки із економічним станом держави в різних її галузях. Цим, без сумніву, і обґрунтовується та велика сукупність й різноманітність нормативно-правових актів, яка регулює окремі питання проблематики «дорожнього руху» та його «безпеки». Вдале (якісне) врегулювання питань «дорожнього руху» та його «безпеки» вимагає віднаходження балансу між динамічною множиною реальних безпекових ризиків, новітніми технічними та технологічними здобуттями та істотними перевагами розширення простору офіційно дозволених можливостей (для учасників дорожнього руху та для інших осіб, зміст та успішність діяльності яких залежать від унормування «дорожнього руху»). Ця особливість обумовлює динамічність системи національних нормативно-правових актів з врегулювання проблематики «дорожнього руху», а також пояснює залучення чималого кола суб’єктів до відповідних заходів з належного унормування на різних рівнях видання нормативно-правових актів. Оскільки, перелік відповідних суб’єктів, їх окремі права та обов’язки закріплені в Законі України «Про дорожній рух» (про що наголошено вже у перших статях цього Закону), то саме цей законодавчий акт доцільно вважати профільним (головним, спеціальним або галузевим) з визначення питань «адміністративно-правового регулювання» означеної проблематики. Звернута увага, що інтенсивність продукування законотворчих ініціатив і реалізованих новацій щодо врегулювання особливостей Закону України «Про дорожній рух» залишається доволі високою.

ПОКАРАННЯ ЗА УМИСНЕ ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ ОБ’ЄКТІВ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

2024-03-04T21:04:26+02:00

У статті розглядаються проблеми законодавчого конструювання санкцій за умисне знищення або пошкодження об’єктів житлово-комунального господарства. Виявлено відповідні недоліки у видах та розмірах покарань, передбачених законодавцем за скоєння даних правопорушень. На підставі аналізу судової практики з питань призначення покарань за кримінальні правопорушення, в тому числі за умисне знищення або пошкодження об’єктів житлово-комунального господарства встановлено певну невідповідність заявленим цілям покарання, передбаченим у ст. 50 КК України. Зокрема, розмір штрафу, передбачений санкцією статті є в своїй більшості значно меншим від реального розміру заподіяних збитків і практично не відповідає сучасним соціально-економічним реаліям, а враховуючи, що більшість засуджених за ст. 270-1 КК України є непрацюючими або такими, що не мають основного доходу, штраф та виправні роботи як основні види покарання залишаються декларативними, виконання яких практично унеможливлюються стосовно даної категорії осіб. Таким чином, з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності у правозастосовній діяльності судових органів спостерігається тенденція до безпідставного розширення застосування покарання у виді позбавлення волі з подальшим звільненням від його реального відбування на підставі ст. 75 КК України. За результатами дослідження пропонується доповнити санкції за умисне знищення або пошкодження об’єктів житлово-комунального господарства таким основним видом покарання як громадські роботи, а в майбутньому, з моменту запровадження, пробаційним наглядом.

ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ У КОНТЕКСТІ ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВОПОРЯДКУ НА ДЕОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ УКРАЇНИ

2024-03-04T21:12:39+02:00

В умовах воєнного стану та відсічі збройної агресії російської федерації проти України критично важливим є дотримання високого рівня нормативно-правового забезпечення діяльності суб’єктів протидії злочинності у суворій відповідності до поставлених завдань в рамках правової політики держави у кримінологічному та кримінально-правовому її вимірах. З метою забезпечення конституційного устрою, територіальної цілісності, миру, охорони фундаментальних прав і свобод людини, власності, громадського порядку і громадської безпеки від кримінально протиправних посягань законодавцем були внесені зміни до Кримінального кодексу України після введення правового режиму воєнного стану в Україні. Однак, правозастосовча практика свідчить про деякі складнощі, що виникають у зв’язку із застосуванням тих норм закону, які зазнали змін.
У публікації, з урахуванням результатів доробків науковців і аналізу судової практики, виокремлено ряд проблемних питань, що виникають під час регулювання відповідних процесів. Підсумовано, що досягнення високої якості закону про кримінальну відповідальність можливе лише при суворому дотриманні правил, прийомів та засобів законодавчої техніки його побудови, що являється основою недопущення розбалансування системи всього кримінального законодавства України.

ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРЕДМЕТУ ПІДТРИМКИ ТА РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2024-04-05T20:55:39+03:00

У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм
чинного законодавства, виділено систему правовідносин, які складають
предмет підтримки та розвитку бізнесу в умовах воєнного стану.
Акцентовано увагу на тому, що відповідний предмет обумовлюється тими
публічними інтересами, які можуть задовільнити представники бізнесу.
Обґрунтовано, що предмет підтримки та розвитку бізнесу – це
конкретна сфера правовідносин, на яку впливають відповідні заходи,
наприклад: спрощена процедура створення суб’єкта підприємницької
діяльності, удосконалення податкового регламентування на основі гнучкої
системи оподаткування, інформаційна підтримка результатів
підприємницької діяльності (організація виставок, ярмарків, у тому числі
міжнародних), організація та проведення конкурсів на отримання грантів на
бізнес, що пов’язаний із забезпеченням потреб безпеки та оборони
(виробництво дронів тощо) та ін. Узагальнено, що розглядуваним
предметом можна назвати сфери правовідносин за участі, з одного боку,
суб’єктів підтримки та розвитку бізнесу, а з іншого – потенційних чи
зареєстрованих суб’єктів провадження бізнесу, діяльність яких сприяє
задоволенню публічних інтересів у подоланні наслідків збройної агресії, у
тому числі соціально-економічному розвитку держави.

РОЛЬ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ЩОДО НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ ФІЗИЧНИМ ОСОБАМ- ПІДПРИЄМЦЯМ

2024-04-15T10:45:43+03:00

У статті проаналізовано роль та розкрито значення діджиталізації в
діяльності органів виконавчої влади щодо надання адміністративних послуг
фізичним особам-підприємцям в умовах сьогодення. Проаналізовано
тенденцію та напрямок впровадження діджиталізації у діяльність органів
виконавчої влади щодо надання адміністративних послуг фізичним особам-
підприємцям. Перелічено переваги та недоліки впровадження
діджиталізації. Встановлено, що станом на сьогодні діджиталізація в
діяльності органів виконавчої влади щодо надання адміністративних послуг
фізичним особам-підприємцям має переважно інноваційний характер, однак
вбачається як прикладний і теоретичний, так і законодавчий базис для того,
щоб українська держава зміцнила свої позиції на рівні розвитку
інформаційно-комунікаційних технологій та мережевої економіки серед
інших країн світу.

ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТАКТИКИ

2024-04-15T10:50:56+03:00

У статті встановлено, що на сьогодні дискусійним є питання щодо
юридичної та пізнавально-таксономічної природи криміналістичної
тактики. З’ясовано, що сутність криміналістичної тактики розкривається
через виокремлення властивих їй ознак. Виокремлено й охарактеризовано
такі ознаки криміналістичної тактики: є самостійною частиною (розділом)
науки криміналістики, що має тісні зв’язки з іншими її частинами –
криміналістичною технікою та методикою; заснована й використовує в
межах свого застосування надбання гуманітарних і технічних наук; більшою
мірою застосовується у зв’язку з конфліктною ситуацією, має низку
аспектів організаційного, регулятивного, комунікативного, пізнавального
характеру; здійснюється уповноваженими кримінальним процесуальним
законодавством суб’єктами; є набором науково обґрунтованих прийомів і
рекомендацій, практичних дій, спрямованих на запобігання та протидію
кримінальним правопорушенням; має динамічний предмет; спрямована на
збирання, накопичення, опрацювання, дослідження та використання
доказової у кримінальному провадженні інформації.

ОГЛЯД СУДОВОЇ ПРАКТИКИ В КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ ПРО ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ

2024-05-08T20:52:51+03:00

У статті наголошено, що правозастосовна практика відіграє значиму
роль у виробленні уніфікованого підходу до застосування норм кримінального
матеріального та процесуального права, зокрема під час розслідування
військових злочинів. Встановлено, що з’ясування стану правозастосовної
практики розслідування військових злочинів є важливою складовою
теоретичних основ дослідження цих кримінальних правопорушень.
Обґрунтовано, що правозастосовна практика розслідування військових
злочинів відображає рівень: нормативного врегулювання кримінальної
процесуальної діяльності; організації розслідування; наукового, методичного
та ресурсного забезпечення; ефективності процесу розслідування окресленої
категорії кримінальних правопорушень. Встановлено, що одним із
невід’ємних елементів правозастосовної практики розслідування військових
злочинів є відповідна судова практика. Це пояснюється тим, що остання
повинна бути єдиною, а значить враховувати найважливіші правові позиції і
висновки із кримінального та кримінального процесуального права.
Зазначено, що правозастосовна практика розслідування військових злочинів
формується з урахуванням не тільки змін кримінального, кримінального
процесуального законодавства, а також законодавства, яке регламентує
порядок несення військової служби, а й з огляду на судову практику в даній
категорії кримінальних проваджень, особливо – позиції Верховного Суду.
З’ясовано, що судова практика Верховного Суду в кримінальному провадженні
про військові злочини стосується наступних аспектів: кваліфікації
військових злочинів і їх розмежування від адміністративних військових
правопорушень; застосування норм кримінального процесуального
законодавства під час здійснення досудового розслідування військових
злочинів і судового провадження в досліджуваній категорії кримінальних
проваджень.

ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ З ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ В ДКВС УКРАЇНИ

2024-05-08T21:00:24+03:00

В результаті дослідження виявлено такі особливості контролю знань
з охорони державної таємниці в ДКВС України: по-перше, він є
систематичним та здійснюється шляхом реалізації різноманітних заходів,
перелік яких чітко не обмежений законодавством і може до певної міри
варіюватися в залежності від ситуації; по-друге, охоплює всіх працівників
окремого суб’єкта ДКВС України, які мають допуск до провадження
діяльності пов’язаної із державною таємницею; по-третє, особливості
контролю знань з охорони державної таємниці мають функціонально
обумовлені ознаки, які піддаються класифікації, зокрема можна виділити
такі групи: 1) за суб’єктом, який здійснює контроль: зовнішній або
внутрішній; 2) за фактом документування результатів проведеного
контролю знань: такий, що передбачає документування та такий, що
провадиться без документування й збереження результатів; 3) за ознакою
документів, знання яких вимагається від працівників: такі, що мають гриф
секретності чи обмеження доступу та такі, що не мають жодного грифу
обмеження доступу і є нетаємними.

РЕТРОСПЕКТИВА СТАНОВЛЕННЯ ВІДОМЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗДІЙСНЕННЯ НАГЛЯДУ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ ОРГАНАМИ, ЩО ПРОВОДЯТЬ ОПЕРАТИВНО- РОЗШУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ, ДІЗНАННЯ, ДОСУДОВЕ СЛІДСТВО

2024-05-08T21:08:50+03:00

Стаття присвячена розкриттю ретроспективи становлення
відомчого регулювання особливостей організації здійснення нагляду за
додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову
діяльність, дізнання, досудове слідство. Узагальнено, що цей різновид
наглядової діяльності прокурорів спочатку об’єктивувався єдністю видового
напряму діяльності правоохоронних органів. Однак не цілковито, адже був
розподіл специфіки її здійснення природною властивістю тексту положень
нормативно-правових актів окремо щодо кожного об’єкту перевірок. Проте
досить швидко прийшло усвідомлення необхідності їхньої диференціації як
самостійних об’єктів перевірки (оперативно-розшукової та досудового
розслідування), що мають врегульовуватись окремими нормативними
актами. Їх положення пройшли тривалий шлях проходження «перехідного
періоду» від радянської моделі загального нагляду до європейських
стандартів спеціалізованого нагляду, який обумовлений як природою та
метою цих напрямів правоохоронної діяльності, так і обсягом і межами
наглядових процедур за їх здійсненням. Вбачається, що такий підхід до
нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-
розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, свідчать про
стратегічну спрямованість прокуратури постійно удосконалювати
процедури забезпечення правової державності, захист прав та інтересів
громадян, а також механізми підвищення довіри суспільства до
правоохоронних органів. Однак з іншого боку – знадобилось занадто багато
часу для усвідомлення істинної ролі прокуратури у зазначених механізмах та
процедурах, адже нормативні приписи мали відповідати фактичній практичній діяльності прокурорів, виявлення проблемних аспектів якої
поступово забезпечувало більш ефективне функціонування органів безпеки.

СИСТЕМА СУБ’ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА У СФЕРІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ

2024-05-08T21:13:56+03:00

З’ясовано, що під суб’єктом забезпечення міжнародного
співробітництва найбільш доцільно розуміти спеціально уповноважені
державні та недержавні інституції, шо наділені спеціальним набором
суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, що дають їм можливість
вступати у правовідносини, які виникають з приводу створення умов та
організації фактичного здійснення ефективного міжнародного
співробітництва в сфері фізичної культури та спорту. Зроблено висновок
про те, що суб’єкти забезпечення міжнародного співробітництва в сфері
фізичної культури та спорту не обмежуються тільки Міністерством
молоді та спорту України, а включають у свій склад низку державних
установ і організацій, кожна з яких володіє своїм, особливим правовим
статусом, зокрема: 1) Верховна Рада України; 2) Кабінет Міністрів України;
3) Міністерство молоді та спорту України; 4) Національна лабораторія
антидопінгового контролю. Сьогодні, на нашу думку, важливо створити всі
необхідні умови для того, щоб забезпечити належний рівень взаємодії у даній
сфері між окресленими суб’єктами, що, як вбачається, дозволить: по-перше,
створити належне нормативно-правове підґрунтя міжнародного
співробітництва у сфері фізичної культури та спорту; по-друге, забезпечити
сталість та послідовність державної політики у досліджуваній сфері.