Вісник Кримінологічної асоціації України

МІЖНАРОДНИЙ ВИМІР ПРАВОВОЇ ОЦІНКИ ЗЛОЧИНУ ГЕНОЦИДУ В КОНТЕКСТІ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ

К.В. ЮРТАЄВА — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті розглянуто особливості правової оцінки злочину геноциду на
національному та міжнародному рівнях в контексті агресії Російської
Федерації проти України. На основі аналізу наукових позицій та міжнародної
судової практики аргументовано позицію щодо більшої тяжкості злочину
геноциду в порівнянні з іншими міжнародним злочинами. У контексті
висунення обвинувачення високопосадовцям Російської Федерації за злочини,
вчинені в Україні, визначено небезпеку підміни обвинувачення в геноциді та
збройній агресії обвинуваченням у воєнних злочинах. Доведена необхідність
забезпечення повноти, правильності та узгодженості перекладів
міжнародних угод, пов’язаних з криміналізацією міжнародних злочинів,
зокрема й злочину геноциду. Визначена необхідність розробки узгодженої та
ефективної стратегії доведення злочину геноциду в контексті агресії
Російської Федерації проти України.

ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ ВІТЧИЗНЯНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ДО ACQUIS ЄС ЩОДО КРИМІНАЛІЗАЦІЇ ДІЙ РАСИСТСЬКОГО ТА КСЕНОФОБНОГО ХАРАКТЕРУ, ВЧИНЕНИХ ЧЕРЕЗ КОМП’ЮТЕРНІ СИСТЕМИ

Є.Ю. БАРАШ, О.Е. МАРЧЕНКО — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена порівняльному кримінально-правовому аналізу
положень Додаткового протоколу до Конвенції про кіберзлочинність, який
стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру,
вчинених через комп’ютерні системи, та КК України. В результаті
виявлення прогалин у кримінально-правовому регулюванні запропоновано
низку змін і доповнень до статей 67, 161, 300 КК України. Крім того, на
підставі первинної криміналізації злочинів проти людяності (de lege ferenda), запропоновано здійснити вторинну криміналізацію публічного заперечення,
значної мінімізації, схвалення або виправдання геноциду чи злочинів проти
людяності, вчинення яких встановлено вироками міжнародних судових
органів, судами України або визнано рішенням Верховної Ради України, а
також виготовлення матеріалу, який заперечує, значно мінімізує, схвалює
або виправдовує дії, які є геноцидом або злочинами проти людяності з
метою його розповсюдження, розповсюдження або іншим чином надання
громадськості доступу через комп’ютерні системи до таких матеріалів.

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ТА ДИРЕКТИВА (ЄС) 2019/713 ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ ВІД 17.04.2019 ПРО БОРОТЬБУ З ШАХРАЙСТВОМ І ПІДРОБКОЮ БЕЗГОТІВКОВИХ ПЛАТІЖНИХ ЗАСОБІВ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ В КОНТЕКСТІ ACQUIS COMMUNAUTAIRE

О.М. ЛИТВИНОВ, Ю.В. ОРЛОВ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена порівняльно-правовому аналізу положень
Кримінального кодексу України та Директиви (СЄ) 2019/713 Європейського
парламенту та Ради від 17.04.2019 про боротьбу з шахрайством і підробкою
безготівкових платіжних засобів в контексті acquis communautaire.
Виявлено, надано опис та пояснення у спосіб постатейного аналізу існуючі
прогалини у кримінально-правовому регулюванні вітчизняними
нормативними засобами. Сформовано пропозиції та рекомендації щодо
удосконалення Кримінального кодексу України, окремих суміжних
законодавчих актів. Серед іншого запропоновано доповнити кримінальний
закон статтею 199-1 «Незаконні дії із нематеріальним безготівковим
платіжним засобом». Обґрунтовано необхідність збільшення мінімального
розміру покарання до позбавлення волі на певний строк у санкції частин 1, 2 ст. 200 КК України. Висловлено пропозицію про внесення доповнень ст. 96-6
КК України з метою розширення переліку заходів кримінально-правового
характеру, що можуть застосовуватись судом до юридичних осіб, включення
до них додатково таких: позбавлення права на державні пільги чи допомогу;
тимчасове позбавлення доступу до державного фінансування, включаючи
тендерні процедури, гранти та концесії; тимчасове або постійне
позбавлення права займатися комерційною діяльністю тощо.

ОСОБЛИВОСТІ ДІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ У ПРОСТОРІ В КОНТЕКСТІ РОЗПАЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ, РЕГІОНАЛЬНОЇ, РАСОВОЇ ЧИ РЕЛІГІЙНОЇ ВОРОЖНЕЧІ ТА НЕНАВИСТІ1

В.І. ПАВЛИКІВСЬКИЙ, А.М. ЯЩЕНКО — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Метою статті є дослідження чинного законодавства у сфері
кримінально-правового забезпечення охорони рівноправності громадян від
дискримінації та розповсюдження мови ворожнечі. Встановлено, що
розпалювання національної, етнічної, расової чи релігійної ворожнечі та
ненависті, особливо в умовах доступу до широкої аудиторії за допомогою
мас-медіа є однією з найнебезпечніших форм людської поведінки, які
провокують в майбутньому вчинення ще більш небезпечних злочинів, зокрема
розв’язування агресивної війни, геноцид та інші протиправні посягання.
На підставі аналізу міжнародно-правових норм та національного
законодавства із запобігання дискримінації встановлено наявність
суттєвих обмежень у застосуванні ст. 161 КК України стосовно
розпалювання мови ворожнечі та ненависті проти української нації вчинюваного іноземцями та особами без громадянства поза межами
території України, у тому числі з використанням медіа.
Запропоновані зміни в чинне кримінальне законодавство сприятимуть
уникненню наявних на сьогодні прогалин та дозволять забезпечити належну
кримінально-правову охорону рівноправності громадян та захист від
розповсюдження в медіа мови ворожнечі та ненависті.

ЩОДО ЮРИДИЧНОЇ МОДЕЛІ ЗЛОЧИННОЇ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

С.Г. ПОЛІЩУК — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті розглянуто злочинну бездіяльність у сфері екологічної
безпеки як кримінально-правовий феномен, визначені та описані її специфічні
ознаки та види, охарактеризовані окремі елементи складів кримінальних
правопорушень, що вчинюються шляхом бездіяльності у сфері екологічної
безпеки. Стверджується, що така бездіяльність проявляється як
невтручання в розвиток екологічно небезпечної ситуації та незастосування
(або ж неналежне застосування) заходів щодо протидії її розвитку, та,
відтак, незапобігання завданню шкоди об’єкту кримінально-правової
охорони. Злочинна бездіяльність у сфері екологічної безпеки будучи умовою (а
не причиною) не здатна безпосередньо породити наслідок, але, у поєднанні і
взаємовпливі з причинами (зовнішніми чинниками, джерелами підвищеної
екологічної небезпеки), забезпечує виникнення екологічно небезпечних
наслідків.
Оперування специфічними ознаками злочинної бездіяльності у сфері
екологічної безпеки дозволило окреслити місце злочинів даної категорії серед
інших видів і форм злочинної поведінки, визначити їх елементний склад і
сформулювати дефініцію, що може стати в нагоді як у законотворчій, так і
правозастосовній діяльності.

КОЛАБОРАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА: ОКРЕМІ АСПЕКТИ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ

В.В. СОКУРЕНКО, Ю.В. ОРЛОВ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню деяких проблем застосування
ст. 111-1 КК України в контексті норм міжнародного гуманітарного права.
З’ясовано, що потребують на зміну підходи щодо кваліфікації діянь за ч. ч. 2
та 5 ст. 111-1 КК України в частині добровільного зайняття громадянами
України посад, як пов’язаних, так і не пов’язаних з виконанням організаційно-
розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних
органах влади, створених на тимчасово окупованій території. Вказаній
кримінально-правовій забороні кореспондує низка прав громадян, які
опинилися на окупованій території, забезпечення яких формально може
набувати ознак складів зазначених кримінальних правопорушень, однак з
огляду на вимоги міжнародного гуманітарного права, не повинно вважатися
протиправним. Йдеться про діяльність медичного персоналу (організація
надання та безпосереднє надання медичних послуг), персоналу комунальних
підприємств (забезпечення санітарного благополуччя населення,
водопостачання, теплопостачання, постачання енергоносіїв, необхідних для забезпечення життя на окупованих територіях), а також надавачів
професійної правничої допомоги.
Доведено, що кримінально-правова заборона, сконструйована у ч. 7
ст. 111-1 КК України, практика застосування цієї кримінально-правової
норми не порушує вимог міжнародного гуманітарного права. Кримінально
забороненою слід вважати не участь у збройному конфлікті (для
комбатантів вона лишається правомірною на підстави положень
міжнародного гуманітарного права), а добровільне набуття громадянином
України членства у збройних формуваннях на боці країни-агресора.
Встановлено, що громадяни України, цивільні особи, здебільшого
можуть визнаватися суб’єктами вчинення порушення законів та звичаїв
війни (ст. 438 КК України) тоді, коли вони вчинили предикатну
колабораційну діяльність, у зв’язку з фактичними наслідками якої набули
статусу суб’єкта забезпечення окупації й використали його для подальшого
вчинення воєнного злочину.

КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СТАНУ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ У СВІТОВОМУ ТА РЕГІОНАЛЬНОМУ ВИМІРАХ

В.І. БОНДАРЕНКО — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена кримінологічному аналізу стану торгівлі людьми
у світі та в Європі, зокрема. У загальносвітовому масштабі організовані
злочинні угруповання використовують найбільш вразливих верств населення
для отримання прибутку, абсолютно нехтуючи безпекою та гідністю
людини. Торгівля людьми та незаконне перевезення мігрантів є
низькоризиковими та високоприбутковими злочинними видами діяльності,
які все частіше використовують складні та технологічні методи для
розширення свого охоплення. Торгівля людьми має транснаціональний
характер, її жертвами є представники обох статей і різного віку. Особливою
формою торгівлі людьми є незаконні угоди щодо людей з метою вилучення
органів та анатомічних матеріалів. Встановлено, що за останнє
десятиліття в ЄС фіксується значне зростання торгівлі людьми. Істотно
погіршив ситуацію початок повномасштабної агресивної війни росії проти
України та багатомільйонний потік біженців з України.

СУЧАСНИЙ СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ ВІДТВОРЕННЯ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ ТА ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВІЙНИ

О.С. ГОРАШ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена визначенню стану транснаціональної
організованої злочинності в Україні «до» та «після» повномасштабного
вторгнення Російської Федерації на територію України, яке відбулось 24
лютого 2022 року. Сформульовано основні напрямки діяльності та
особливості функціонування транснаціональних організованих злочинних
угруповань. Здійснено аналіз стану організованої злочинності в Україні та
транснаціональної організованої злочинності в період війни. Досліджено
динаміку змін транснаціональної злочинності та української організованої
злочинності в період 2022–2024 років. Надано стислий опис основних форм
злочинної діяльності, таких як: торгівля людьми, нелегальна міграція,
незаконна торгівля наркотиками та зброєю.

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ РЕФОРМУВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ПЕРЕХІДНОГО ПРАВОСУДДЯ: НОВИЙ ПОГЛЯД У КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ1

М.Г. КОЛОДЯЖНИЙ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті на підставі результатів теоретичного та емпіричного
дослідження здійснена спроба кримінологічного та соціального аналізу
одного з елементів правосуддя перехідного періоду, яким є інституціональне
реформування. Інституціональне реформування розглянуто під дещо
«новим» кутом зору, який не укладається у традиційну парадигму щодо
структури і змісту цієї діяльності. Проведено співвідношення понять
інституційного та інституціонального реформування. Наведено аргументи,
які вказують на те, що друге є більш ширшим за перше. Презентовано
результати опитування п’яти груп респондентів, які лягли в основу
побудови системи інституціонального реформування в Україні. Виділено два
рівні останнього: глобальний (міжнародний) та національний. Розкрито їх
зміст, виділено конкретні заходи, що мають здійснюватись на цих рівнях.
Указано засади, які мають лягти в основу інституціонального
реформування та від яких залежить його ефективність.

СУМА КРИМІНОЛОГІЙ У ЦІННІСНІЙ ПАРАДИГМІ: ДІАЛОГІЧНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ

І.В. КРІЦАК, О.О. АВДЄЄВ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті проаналізовані окремі анотації наукових статей та
монографій з кримінології у рамках ціннісної складової, що дали змогу
визначити пріоритет/орієнтир закордонної кримінології, чим
формуватимемо власний шлях ціннісний української кримінології. На основі
детального розмірковування у рамках ціннісної складової з’явилися
міркування, яким шляхом повинна йти українська кримінологія. Кримінологія
за сучасних умов є міждисциплінарною наукою, однак не можна забувати її
важливу спрямованість та направленість, а саме послужити
кримінальному праву з позицій опису ключових тем злочинності ‒ особи
злочинця та жертви злочину. Виведення категорії цінності можливе
завдяки таким наукам як соціологія, психологія, медицина, філософія. Їх
інтеграція у предметі та задачах кримінології відкриває шлях до
гносеологічних інновацій.

ФОРМИ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ ЖЕРТВАМ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ В КОНТЕКСТІ КРИМІНОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕРЕХІДНОГО ПРАВОСУДДЯ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ

І.Г. ЛУЦЕНКО — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню зарубіжного досвіду застосування
різних форм відшкодування шкоди жертвам конфліктів, в яких грубо
порушувалися права і свободи людей, у період перехідного правосуддя. На
прикладі Аргентини, Боснії і Герцеговини, Грузії, Індонезії, Чилі та Філіппін
проаналізовано реалізацію таких видів відшкодування шкоди як реституція,
компенсація, реабілітація, сатисфакція та гарантії неповторення. На
досвіді зазначених країни відзначені позитивні аспекти цієї діяльності як от:
виділення значного фінансування для виплати компенсацій (монетарна
компенсація); створення змішаних систем відшкодування шкоди, де окрім
грошових виплат, застосовуються такі види допомоги як соціальна,
медична, психологічна тощо (реабілітація); визначення доволі широкого кола
осіб, які охоплюються статусом жертви; застосування реституції щодо
нерухомого майна; запровадження різного роду заходів з ушанування пам’яті
жертв (сатисфакція). Разом із тим відмічені і негативні сторони, які мали
місце при відшкодування шкоди жертвам, такі як спроби підмінити
розслідування і притягнення винних до відповідальності фінансовим
відшкодуванням; складні процедури ідентифікації жертв; фрагментарність
та непослідовність у реалізації всіх елементів перехідного правосуддя;
існування розбіжностей між суспільством і державою у питаннях
відшкодування шкоди і взагалі потреб населення у перехідний період.

КОРУПЦІЙНІ СХЕМИ В ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ: КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СКЛАДОВИХ

А.В. НОСАЧ, І.С. ПОЛЯКОВ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена характеристиці корупційних схем в оборонно-
промисловому комплексі. Встановлено, що з початком повномасштабної
агресивної війни росії проти України існуючі корупційні схеми в ОПК
принципово не зазнали змін як такі. Змінилася динаміка їх функціонування,
зазнали трансформації деякі корупційні узвичаєння, що були пов’язані з
практиками обігу майна у мирний час. Змінились рівень та структура
попиту на майно державних підприємств, що входять до ОПК. Однак ці зміни
є кількісними, а не якісними. Корупційний функціонал у загальних своїх рисах
лишився стабільним. Виявлено та надано опис таким корупційним схемам:
привласнення виділених за оборонним замовленням коштів на закупівлю
товарів і послуг у фіктивних підприємств, неіснуючих товарів і послуг;
закупівлі товарів і послуг за завищеними цінами; укладання збиткових,
заздалегідь не забезпечених виробничими можливостями, кредитних угод з
подальшим відчуженням заставного майна; розтрата державного майна
через укладання догорів оренди приватного майна зацікавлених у корупційній
угоді осіб; передача в оренду державного майна на невигідних умовах, за
заниженими цінами; неправомірне відчуження майна державних підприємств ОПК під прикриття процедури санації; отримання
неправомірної вигоди за схвалення рішень про укладання державними
підприємствами угод про пайову участь у капітальному будівництві на
невигідних для таких підприємств умовах.

ПОВОЄННИЙ ТРАНЗИТ УКРАЇНИ: МАТРИЦЯ КРИМІНОГЕННИХ РИЗИКІВ ПЕРЕХІДНОГО ПРАВОСУДДЯ

Ю.В. ОРЛОВ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена кримінологічному моделювання матриці
криміногенних ризиків перехідного правосуддя. Поєднання довоєннних,
воєнних й трансвоєнних факторів соціальної криміногенези репрезентує
складну структуру соціальних станів і взаємодій, що можуть бути уявлені
як ризоматичне утворення, ризома. Таке утворення характеризується
численними вузлами й зв’язками без вираженого центру тяжіння. На
противагу жорстким субординаційним зв’язкам, ризома представлена
реординацією взаємодій, взаємовпливів. Сформовано інформаційну модель
ризоматичної структури криміногенних ризиків перехідного правосуддя –
матрицю постконфліктного криміногенного потенціалу. В її складі виділено
та охарактеризовано п’ять функціональних локусів – конкретних видів
діяльності (їх спрямованість, стани тощо) як в межах соціальних
інститутів, так і поза (над) ними, що у різних комбінаціях, взаємодіях,
взаємних функціональних переходах здатні набувати криміногенного
значення у зв’язку та в контексті реалізації заходів у межах чотирьох
базових напрямів перехідного правосуддя.

ПРОТИДІЯ ОРГАНІЗОВАНІЙ КОРУПЦІЙНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ У СЕКТОРІ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ УКРАЇНИ: СИСТЕМНІ ЗМІНИ ПРАВОВИХ ЗАСАД

І.С. ПОЛЯКОВ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена визначенню шляхів удосконалення правових засад
протидії організованій корупційній злочинності у секторі безпеки та оборони
України. Наведено аргументи на користь необхідності прийняття базового
закону «Про засади державної політики у сфері протидії злочинності». Він
має визначити системні цілі, принципові підходи, принципи здійснення
кримінально-превентивної діяльності, управління у сфері протидії
злочинності. У доповнення до нього слід прийняти Закон України «Про
кримінологічну експертизу нормативно-правових актів і їх проєктів».
Доводиться, що проєкти законів України та інших нормативно-правових
актів, що регулюють відносини у секторі безпеки та оборони мають
підлягати обов’язковій кримінологічній експертизі. З’ясовано, що
специфікації потребують норми про функціональні заслони до приватизації
об’єктів оборонно-промислового комплексу особами, які можуть вважатися
олігархами.

СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО, ПОВ’ЯЗАНЕ З КОНФЛІКТОМ: КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СТАНУ В КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКО- УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

В.В. СОКУРЕНКО — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена кримінологічному аналізу стану сексуального
насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК) в контексті російсько-
української війни. Встановлено, що воно є поширеним, однак
високолатентним видом злочинів. У перспективі кримінально-правової
характеристики –здебільшого кваліфікуються як воєнні злочини. Проте з
позицій кримінально-правової політики та із врахуванням положень
міжнародного кримінального права в низці випадків є підстави вести мову
про злочини проти людяності. Йдеться про випадки широкомасштабного
або систематичного застосування СНПК як елемент політики країни-
агресора на окупованих територіях України. Жертвами СНПК є як цивільні
особи, так і військовослужбовці. Поширеними є сексуалізовані форми
катувань українських військовополонених: зґвалтування, погрози
зґвалтуванням і кастрацією, нанесення фізичних ударів або ударів
електричним струмом по геніталіях, примусове оголення.

ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ, ЯКИЙ ВЧИНЯЄ ВТЯГНЕННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ У ПРОТИПРАВНУ ДІЯЛЬНІСТЬ: ОСНОВНІ НАПРЯМКИ КРИМІНОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ

Т.В. СТАХОВСЬКИЙ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Статтю присвячено теоретичному обґрунтуванню необхідності
наукового дослідження особи злочинця, який вчиняє втягнення неповнолітніх
у протиправну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними
іграми. Акцентовано увагу на тому, що кримінологічне дослідження осіб, які
займаються втягненням неповнолітніх у протиправну діяльність
становить не лише правовий інтерес, а і соціальний, адже торкається
глибоко моральних, точніше аморальних аспектів поведінки дорослих людей,
які втягують неповнолітніх у протиправну діяльність. Визначено що цей
злочин.
Зроблено висновок про ключову роль особи злочинця у вчиненні
втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність, адже саме вона є носієм
причин вчинення кримінально-протиправного посягання, яке вчиняється в
межах існуючих у суспільстві девіацій, та пов’язаною із цим руйнацією
моральних принципів.

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЛУЖБОВИХ ОСІБ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА, ЯКІ ВЧИНЯЮТЬ КОРУПЦІЙНІ ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ю.А. ТУРЛОВА, А.В. РАВЛЮК — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті на основі офіційних статистичних джерел проведено
довгостроковий кримінологічний аналіз (2016–2023 рр.) службових осіб
юридичних осіб публічного права, які вчиняють корупційні злочини у сфері
службової діяльності. Встановлені специфічні характеристики
досліджуваних осіб, основними з яких є: вища (відносно загальної злочинності
та судимості) частка жінок (14,6 % для виявлених та 12,3 % для
засуджених); переважання у структурі виявлених і засуджених осіб віком від
29 до 54 років (понад 70 %); високий рівень освіти (частка осіб з вищою
освітою становить 89,6 %); найбільшими категоріями за видом зайнятості
є працівники правоохоронних органів (48,5 %), державні службовці (21,5 %),
посадові особи місцевого самоврядування (10,4 %); надзвичайно низька доля
кримінологічного рецидиву (1,7 %). З’ясовано розподіл виявлених осіб за видом
вчиненого злочину: 17,8% - зловживання владою або службовим становищем;
82,2% - прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди
службовою особою. Проведене дослідження має теоретичне і практичне значення, оскільки сприяє подальшій типології таких осіб і розробці
відповідної системи кримінально-превентивних специфікованих заходів.

ЗАХИСТ ДОВКІЛЛЯ В КОНТЕКСТІ ПРОТИДІЇ ЗБРОЙНІЙ АГРСІЇ РОСІЇ: КРИМІНОЛОГІЧНИЙ ВИМІР

Т.А. ШЕВЧУК, А.М. ЯЩЕНКО — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Повномасштабне вторгнення рф являє собою суттєву загрозу для
екологічної безпеки України, як елементу національної безпеки у
внутрішньодержавному та міжнародному її вимірах.
Сучасна екологічна ситуація в Україні фактично є кризовою саме через
активні воєнні дії та пов’язаний із цим негативний, згубний вплив на
природнє середовище. Внаслідок збройної агресії рф шкода завдається землі,
ґрунтам, атмосферному повітрю, земельному фонду України, водними
ресурсам, надрам, лісовому фонду, об’єктам природно заповідного фонду,
через що довкілля можна вважати жертвою збройного конфлікту.
На підставі результатів аналізу наукової літератури, судової
практики, положень нормативно-правових актів у сфері охорони довкілля
обґрунтовано необхідність: адаптації кримінального законодавства України
до загроз безпековому стану довкілля в контексті повномасштабної воєнної
агресії росії проти України; реалізація заходів із забезпечення захисту та
відновлення порушених екологічних прав та інтересів населення в Україні в
умовах війни; забезпечення фіксації фактів вчинення кримінальних
правопорушень проти довкілля в результаті російської агресії на тимчасово
окупованих територіях України; оцінки негативного впливу на довкілля в
результаті повномасштабного російського вторгнення та прогнозування
наслідків війни в середньо та довгостроковій перспективі; забезпечення
правильної фіксації злочинів проти довкілля у відповідності до вимог
міжнародних судових інституцій з метою встановлення справедливості та
притягнення до відповідальності за екологічну шкоду, спричинену воєнними
діями, та забезпечення включення збитків довкіллю до міжнародного
реєстру збитків.

ОСОБЛИВОСТІ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЗАКОННОГО ОБІГУ ЗБРОЇ, УЧИНЕНОГО ОРГАНІЗОВАНИМИ ЗЛОЧИННИМИ ГРУПАМИ

Р.Е. ВЕЛІЄВ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті на підставі врахування позицій вчених, узагальнення
результатів узагальнення правозастосовної практики визначено типові
підстави для початку кримінального провадження та з’ясовано типові
слідчі ситуації початкового етапу розслідування незаконного обігу зброї, до
вчинення якого причетні організовані злочинні групи. Визначено, що до таких
слід відносити такі: 1) особу (рідше декількох осіб) затримано під час
незаконного переміщення вогнепальної зброї, боєприпасів; 2) виявлено ознаки,
що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, однак особи,
причетні до його вчинення, втекли з місця події та переховуються; 3) під час
здійснення оперативно-розшукової діяльності з’ясовано відомості про
організацію незаконного обігу зброї групою осіб, анкетні дані та інші
характеризуючі відомості про цих осіб і факти їх протиправної діяльності
встановлено; 4) з’ясовано, що на території обслуговування (визначеної за
принципом територіальної підслідності) функціонує організована злочинна
група та є підстави вважати, що вона, окрім інших фактів протиправної
діяльності, причетна ще і до організації незаконного обігу зброї. Окреслено
перспективи подальших досліджень.

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНІЦІАТИВИ СТОРОНИ ЗАХИСТУ В ОБРАННІ, ЗМІНІ ЧИ СКАСУВАННІ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ

В.О. ГУСЄВА, М.М. КОЛОМОЙЦЕВ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті аргументовано позицію, що реалізація ініціативи сторони
захисту на етапах обрання, зміни чи скасування запобіжного заходу полягає в
реалізації процесуального інтересу підозрюваного щодо обрання найменш
обтяжливого способу обмеження його конституційних прав і законних
інтересів, що можливо завдяки активній позиції сторони захисту, яка має
вживати реальні дії щодо збирання відомостей, котрі спростовують доводи
та ризики, на які посилається сторона обвинувачення, як на ті обставини,
що обґрунтовують клопотання. У зв’язку з цим наголошено, що важливо
ретельно планувати стратегію захисту та під час співпраці з підзахисним
з’ясовувати ті відомості, що можуть бути покладені в основу спростування
доводів сторони обвинувачення, викладених у клопотанні про обрання
запобіжного заходу. Визначено, що на шляху реалізації ініціативи сторони
захисту щодо обрання, зміни чи скасування запобіжного заходу доцільно
внести зміни до ст. 201 КПК України, зокрема, щодо правил та мети
скасування заходів забезпечення кримінального провадження за ініціативою
сторони захисту. Обґрунтовано доцільність внесення зміни до п. 6 ч. 2 ст. 193 КПК України, зокрема, задля підвищення якості кримінального
процесуального закону.

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ ПРЕДСТАВНИЦТВА ІНТЕРЕСІВ ПОТЕРПІЛОГО У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

І.О. ЄМЕЦЬ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

На підставі аналізу норм національного законодавства, положень
міжнародно-правових договорів і права Європейського Союзу, а також
аналізу емпіричних матеріалів обґрунтовано, що положення національного
кримінального процесуального законодавства потребують свого
вдосконалення в частині приведення їх у відповідність до міжнародно-
правових стандартів представництва інтересів потерпілого у
кримінальному судочинстві. Серед таких стандартів виокремлено такі: 1)
професійність; 2) доступність; 3) належну поінформованість; 4) рівність.
Також у статті окреслено перспективи подальших наукових розвідок,
наголошено на важливості імплементації міжнародно-правових договорів у
систему національного кримінального процесуального законодавства.

ЩОДО ПИТАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ІНСТРУКЦІЇ ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ПРОВЕДЕННЯ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЇХ РЕЗУЛЬТАТІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

А.А. КОГУТ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті детально досліджено Інструкцію про організацію проведення
негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у
кримінальному провадженні та проаналізовано її невідповідність чинному
законодавству України, зокрема Кримінальному процесуальному кодексу
України. Виявлено розбіжності, що стосуються суб’єктів, уповноважених на
проведення таких дій, актуальних назв окремих дій, форм їх проведення, а
також процедурних вимог до їх організації. Запропоновано ряд змін до
Інструкції, зокрема актуалізувати терміни та уточнити порядок
проведення окремих слідчих дій відповідно до нових законодавчих вимог.
Запропоновані зміни мають на меті привести Інструкцію у відповідність до
Кримінального процесуального кодексу України та забезпечити ефективне
проведення негласних слідчих дій.

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ДОСТОВІРНОГО ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА

О.П. МАКАРОВА — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена актуальному питанню формування достовірного
висновку експерта. У роботі проаналізовані теоретичні засади та практичні
аспекти забезпечення об’єктивності та наукової обґрунтованості
експертних досліджень. Розглянуті різноманітні фактори, що впливають на
достовірність висновку експерта, такі як: кваліфікація експерта, методи
дослідження, якість досліджуваних об’єктів, а також організаційні та
правові умови проведення експертизи. У статті наведені фактори, які
забезпечують наукову обґрунтованість та достовірність експертного
висновку.

ОСОБА ПОТЕРПІЛОГО ВІД ВТРУЧАННЯ У ДІЯЛЬНІСТЬ ПРЕДСТАВНИКІВ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ: ІМАНЕНТНІ ОЗНАКИ ЕЛЕМЕНТУ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ

В.Ю. ПОПОВ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовано тезу, що під час розслідування кримінальних
правопорушень, пов’язаних зі втручанням у діяльність представників органів
державної влади, потерпілий стає відправною точкою, з якою пов’язана
більшість обставин, що підлягають з’ясуванню під час розслідування, адже
саме під час реалізації ним його функціональних обов’язків і реалізується
злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності
потерпілого. З’ясовано, що в тих кримінальних провадженнях, де моральну,
фізичну або майнову шкоду не спричинено злочинними діями особи злочинця,
представник органу державної влади, професійна діяльність якої стала
об’єктом протиправного посягання, як потерпілий до провадження не
залучається, а залишається у статусі свідка. З урахуванням специфіки
кримінальних правопорушень досліджуваної групи, з’ясовано, що
потерпілими найчастіше стають: працівники поліції. Причому переважна
більшість потерпілих – це особи чоловічої статі, які мають вищу освіту,
старші понад 22-х років, однак мають незначний досвід професійної
діяльності. Здебільшого потерпілі не знайомі з підозрюваними, а посягання
на свою професійну діяльність зазнають під час безпосереднього виконання
обов’язків з охорони публічного порядку, проведення процесуальних або
виконавчих дій, здійснення судового розгляду адміністративних і цивільних
справ.

ПОРЯДОК ЗБИРАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ (ЦИФРОВИХ) ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ ПРО КОЛАБОРАЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

В.В. РОМАНЮК, Т.Г. ФОМІНА — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті з’ясовано сутність електронних (цифрових) доказів під час
розслідування колабораційної діяльності та визначено особливості збирання
даного виду доказів під час здійснення кримінального провадження. З’ясовано,
що у широкому значенні під електронними (цифровими) доказами, які
можуть бути отримані в ході розслідування колабораціонізму, слід
розуміти матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інших носіїв
інформації (у тому числі комп’ютерних даних), що містяться: а) у відкритих
мережах : інтернет; засоби масової інформації; соціальні мережи; б) у
закритих мережах, в) в осіб (приватні месенджери, особисте листування з
використанням комп’ютерної техніки та мобільних телефонів, флеш-носії,
карти-пам’яті тощо). Проаналізовано порядок проведення огляду
комп’ютерних даних в порядку ст. 237 КПК України як слідчої (розшукової) дії,
за допомогою якою найчастіше здійснюється збирання електронних доказів у
кримінальних провадженнях про колабораційну діяльність.

ПАРАДИГМА ФІНАНСОВИХ РОЗСЛІДУВАНЬ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ТЕРОРИСТИЧНИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

М.В. СОКОЛОВСЬКИЙ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Сучасна практика протидії транскордонній терористичній діяльності
неможлива без активного використання знань у фінансовій сфері.
Алгоритмізація процедури проведення фінансових розслідувань з метою
виявлення терористичних кримінальних правопорушень є усталеною та
ефективною компетенцією, що забезпечує своєчасне викриття та
припинення цього різновиду злочинів, а також дозволяє запобігти їх
вчиненню. Проте на сьогодні цей функціонал фактично знаходиться поза
межами правового регулювання, оскільки не регламентований вітчизняним
законодавством і належним чином не унормований на рівні відомчих
(підзаконних) правових актів.
В статті досліджуються механізми проведення фінансових
розслідувань під час документування терористичних кримінальних
правопорушень. Розкрита сутність фінансових розслідувань, у тому числі
паралельних; узагальнені та систематизовані форми проведення фінансових
розслідувань. На підставі аналізу фінансових документів різних
терористичних організацій та звітів FATF виділені основні напрями
використання фінансових ресурсів для терористичної діяльності. Визначена
структура та повноваження державних відомств, які сприяють
правоохоронним органам у здійсненні фінансових розслідувань; досліджена
система міжнародних організацій, діяльність яких спрямована на
забезпечення виявлення фінансових порушень.
У роботі наведено зарубіжний досвід проведення спеціалізованих
розслідувань задля можливості його застосування у вітчизняній практиці.
Виділені та обґрунтовані переваги проведення фінансових розслідувань під
час досудового розслідування терористичних кримінальних правопорушень.
Зроблено акцент на недосконалості механізму фінансових розслідувань,
оскільки поза увагою законодавця залишились, зокрема, питання щодо
визначення поняття «фінансове розслідування», а також кримінальних
правопорушень, в ході розслідування яких потрібне обов’язкове застосування
методів проведення фінансових розслідувань, у тому числі паралельних.
Автором запропоновані відповідні зміни до тематичного законодавства
України, що мають на меті усунути наявну правову невизначеність. Це, у
свою чергу, дозволить правоохоронній системі України успішно виконати
вимоги FATF та інтегруватись у правове середовище розвинутих країн світу.

ПЛАНУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ РЕЙДЕРСТВОМ

С.А. ТЮЛЄНЄВ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена з’ясуванню сутності планування й організації
розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із рейдерством.
Визначено, що це обов’язкові складові діяльності органів досудового
розслідування у цій категорії кримінальних правопорушень, через складність
механізму кримінально протиправної діяльності, її багатоепізодність, а
також поширеність їх учинення групами осіб та злочинними угрупованнями
тощо. Констатовано, що організація досудового розслідування кримінальних
правопорушень, пов’язаних із рейдерством, є складною інтелектуальною
діяльністю, до здійснення якої залучаються не тільки представники окремих
слідчих підрозділів чи підрозділів БЕБу, але й працівники територіальних
управлінь, адже на них покладається завдання щодо координації діяльності
територіальних підрозділів, які знаходяться у їх підпорядкуванні.
Охарактеризовано змістовні складові діяльності щодо організації
розслідування, визначено специфіку планування й особливості складання
планів у кримінальних правопорушеннях досліджуваної категорії.

ВЗАЄМОДІЯ СТОРІН КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ З СУДОВО- ПСИХІАТРИЧНИМ ЕКСПЕРТОМ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ОСОБИ: ЗАСАДИ І ФОРМИ

Д.В. ХОРОШУН — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті наголошено, що в злочинах проти життя та здоров’я особи
типовою є участь лікаря судового-психіатричного експерта у двох формах:
залучення експерта для проведення судово-психіатричної експертизи та
участі у процесуальних діях у статусі спеціаліста. Окреслено правові засади
реалізації таких форм взаємодії сторін кримінального провадження та
судово-психіатричних експертів. З’ясовано, що окреслені форми взаємодії
сторін кримінального провадження за умов, визначених у положеннях
кримінального процесуального законодавства, є обов’язковими до реалізації,
а за інших – правом сторони кримінального провадження. Разом із цим
наголошено, що при вирішенні питання про реалізацію необов’язкових форм
слід зважати на презумпцію психічного здоров’я і недопустимість її
порушення. Наголошено на недостатності нормативного врегулювання
порядку залучення стороною захисту судово-психіатричного експерта для
проведення експертизи. Визначено недоцільність залучення психіатра до
процесуальних дій, учасниками яких є неповнолітні, за винятком ситуацій,
коли слід надати кваліфіковану оцінку психічному стану неповнолітнього чи
виявити у нього психопатологічні розлади.

ОСОБЛИВОСТІ ДОКАЗУВАННЯ ТА СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

О.О. ШАРОВА-АЙДАЄВА — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті сформульовано поняття кримінального процесуального
доказування злочинів, учинених стосовно працівників правоохоронних органів
у судовому провадженні в першій інстанції. Визначено, що суд у змагальному
кримінальному провадженні – це незалежний, неупереджений і
незаінтересований у результатах провадження учасник, котрий виконує ряд
функцій, пов’язаних із організацією процесу доказування та здійсненням
контролю і забезпеченням його ефективності, дотримання передбачених
законом процесуальних процедур. З’ясовано, що судовий розгляд злочинів
стосовно правоохоронців у суді першої інстанції, як правило, здійснюється у
спрощеній формі, адже усвідомлюючи протиправність своїх дій, безспірність
доказів винуватості і тяжкість потенційного покарання, обвинувачені
визнають свою вину та щиро каються. Водночас і за таких умов важливо
забезпечити дотримання ряду засад, а саме: 1) створити умови
змагальності та рівності сторін, свободи в поданні ними своїх доказів і у
доведенні перед судом їх переконливості, самостійного обстоювання
сторонами їхніх правових позицій; 2) з’ясувати думку сторін щодо
можливості спрощеного судового розгляду; 3) визначити обсяг і порядок
дослідження доказів в судовому засіданні; 4) дослідити докази, що
характеризують обвинувачену особу.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАХОДІВ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ВОЄННОГО СТАНУ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ

Д.А. ВЛАСЕНКО — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті наголошено на тому, що успішна реалізація заходів воєнного
стану в зарубіжних країнах часто базується на злагодженій координації між
державними органами, військовими структурами та цивільними
підприємствами, установами та організаціями. Це підкреслює важливість
інтеграції військових та цивільних стратегій для забезпечення загальної
безпеки та стабільності під час кризових ситуацій.
Зазначено, що зарубіжний досвід свідчить про необхідність
забезпечення належного балансу між забезпеченням безпеки та захистом
прав і свобод громадян. Країни, які здійснюють ефективне управління
забезпеченням реалізації заходів правового режиму воєнного стану, зазвичай
мають механізми контролю та нагляду, які запобігають зловживанням та
забезпечують дотримання принципів правової держави навіть в умовах
надзвичайного стану.
Стверджується, що для України важливо врахувати специфіку
національних умов та соціально-політичну ситуацію при впровадженні
зарубіжного досвіду. Зокрема, необхідно розвивати інститути, що
відповідають за оперативну координацію різних органів і підрозділів в умовах
воєнного стану, а також удосконалювати законодавчі механізми для
забезпечення правового захисту громадян у період воєнного стану.
Наголошено, що адаптація зарубіжного досвіду в Україні може значно
підвищити ефективність реалізації заходів правового режиму воєнного
стану, проте потребує ретельного аналізу та врахування національних
особливостей. Впровадження кращих зарубіжних практик та їх адаптація до
українських умов стане запорукою не лише підвищення обороноздатності
країни, а й забезпечення правової та соціальної стабільності в умовах
надзвичайних ситуацій.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЩОДО НАДАННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ДОПОМОГИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ

О.А. ІВАХНЕНКО, О.В. НОВИКОВ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена правовому регулюванню повноважень органів
влади і місцевого самоврядування щодо надання реабілітаційної допомоги
військовослужбовцям. Досліджено особливості взаємодії між воєнізованими
органами влади у сфері надання реабілітаційних послуг
військовослужбовцям. Проаналізовано законодавство, яке закріплює
повноваження міністерств і служб у сфері медичного забезпечення
військовослужбовців. Зроблено висновок, що правове регулювання надання
реабілітаційної допомоги військовослужбовцям – це закріплення у
законодавчих і підзаконних актах норм права, які визначають повноваження
органів влади щодо управління реабілітаційними закладами та
встановлюють стандарти надання реабілітаційних послуг. Вказано, що
завдання із забезпечення проведення державної політики в реабілітаційній
галузі покладені на Кабінет Міністрів України. Зазначено, що значний обсяг
повноважень у сфері правового регулювання реабілітаційної допомоги має

Міністерство охорони здоров’я України, а саме: затвердження нормативно-
правових актів з реабілітації у сфері охорони здоров’я, впровадження
протоколів надання реабілітаційної допомоги, затвердження переліку
дозволених до застосування методів реабілітації. Визначено роль органів
місцевого самоврядування у наданні реабілітаційних послуг
військовослужбовцям.
Наголошено, що Міністерство оборони України, Міністерство
внутрішніх справ України, Державна служба з надзвичайних ситуацій
України, інші воєнізовані органи влади мають у своєму підпорядкуванні
реабілітаційні заклади, в яких можуть надаватися реабілітаційні послуги
військовослужбовцям. Встановлено, що порядок взаємодії між воєнізованими
органами влади у сфері надання реабілітаційної допомоги
військовослужбовцям закріплено у підзаконні актах.
Висловлено пропозиції щодо вдосконалення правових засад взаємодії
Міністерства охорони здоров’я України та воєнізованих органів влади у
процесі надання реабілітаційної допомоги військовослужбовцям.

СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Я.В. КОВАЧ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Наукову статтю присвячено дослідженню сучасного стану судової
реформи в Україні, її основних проблем та можливих шляхів їх вирішення.
Охарактеризовано судову реформу як одним із ключових елементів
трансформації правової системи України, спрямованої на зміцнення
верховенства права та забезпечення справедливого судочинства. Вказано,
що незважаючи на численні спроби реформування судової системи з моменту
здобуття незалежності, вона стикається з низкою серйозних викликів,
таких як недосконалість законодавства, корупція, дефіцит кадрів і
перевантаження судів. Акцентовано увагу на таких значущих реформаційних
процесах, як: відновлення ефективності Вищої ради правосуддя та Вищої
кваліфікаційної комісії суддів, необхідність заповнення вакантних посад
новими доброчесними і професійними суддями, впровадження інституту
мирових суддів та розширення цифровізації судової системи.
Особливу увагу приділено питанню незалежності судової системи та
зміцнення авторитету органів правосуддя. Розглянуто ризики, що можуть
вплинути на незалежність судової гілки влади, зокрема: тиск на суди (суддів)
та опосередкований контроль за процесами в системі правосуддя; наявність
поведінки, яка може бути розцінена як вплив та втручання в діяльність
судді щодо здійснення правосуддя; втручання в повноваження судів,
втручання в процедуру призначення суддів тощо.
Проаналізовано сучасні наукові дослідження щодо проблем судочинства
в умовах воєнного стану, а також надано рекомендації для покращення
доступу до правосуддя та зниження навантаження на суди шляхом
розвитку альтернативних механізмів вирішення спорів.
Запропоновано науково обґрунтовані рекомендації для подальшої
модернізації судової системи України, зокрема з огляду на її інтеграцію до Європейського Союзу. Наголошено, що успішне проведення судової реформи є
важливою передумовою для міжнародної підтримки, інвестицій та
відбудови України після війни.

БОЛГАРИСТИКА ЯК МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ПЛАТФОРМА ДОСЛІДЖЕНЬ ПРОБЛЕМ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ: КОГНІТИВНИЙ ПОНДЕМОНІУМ

І.В. КРІЦАК — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття презентує результати опрацювання кількох сотень наукових
та науково-популярних публікацій різноманітної тематичної спрямованості
з коренем слова «болгар» у назві, що розміщені у бібліотеці
ім. В. І. Вернадського. Зібраний унікальний науково-фактичний матеріал, а
також визначені напрями й рівні співробітництва болгарського та
українського народів, які у скрутний час завжди допомагають один одному
впродовж більш ніж тисячолітньої давності. Акцентована увага на окремих
наукових статтях українських авторів, які пропонується детально
опрацювати для збагачення своїх знань з болгаристики. Методологічні,
гносеологічні можливості останньої, як міждисциплінарної пізнавальної
платформи, формують перспективи дослідження проблем злочинності з
позицій колективного безсвідомого, втіленого у категоріях етнічності,
ментальності, духовно-культурних станів народів, націй. Лише таким чином
можна побачити весь детермінаційний комплекс зла/злочинності та
відшукати шляхи виходу з багатьох криміногенних станів у спрямованості
добра. Ця стаття – лише невелика, проте щира спроба, намагання пізнати
болгаристику, представити науковій спільноті цей конструкт, описати
його змістовні компоненти.

ОКРЕМІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ В УМОВАХ ВІЙНИ

І.В. КРІЦАК, І.Г. ЛУЦЕНКО, Ю.Ю. ІНШЕКОВА — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню проблем формування та реалізації
політики у сфері протидії злочинності, пов’язаної з незаконним обігом
наркотичних засобів та мародерства. Особливо важливою є проблема
профілактики злочинності в умовах нинішньої російсько-української війни,
що потребує нових підходів і тактик. Доведено, що наркозлочинність та
мародерство у широкому філософському значенні (як вкрай аморальна, кримінальна діяльність, спрямована на «збагачення на крові», реалізації
корисливих спонук, користуючись трагедією війни) є тими маркерами
дегуманізації, що маніфестують глибину морального падіння та вимагають
поглибленого дослідження їх детермінант, перегляду пріоритетів
стратегічного і тактичного характеру при розгортання антикримінальних
практик.

СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ЯК СКЛАДОВОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

О.І. ЧЕРВЯКОВ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті наголошено на тому, що забезпечення екологічної безпеки як
складової національної безпеки України постає гострою соціальною
потребою загальнодержавного значення, а дослідження екологічної безпеки
набувають особливого змісту в ході дотримання сталого розвитку держави
в часи всеохоплюючої глобалізації та появи нових загроз навколишньому
середовищу в умовах воєнного стану.
Зазначено, що на рівні Основного Закону сутність екологічної безпеки
багато в чому розкривається крізь призму врахування специфічних викликів,
пов’язаних з Чорнобильською катастрофою. Водночас варто звернути увагу
на те, що з моменту катастрофи зусилля міжнародного співтовариства
були спрямовані переважно на консервацію четвертого енергоблоку та
зменшення наслідків трагедії. Разом із тим з точки зору екологічної безпеки
Чорнобильська зона також виступає надзвичайно цінною територією для
проведення наукових досліджень, у тому числі на міжнародному рівні, що
потребує відповідного адміністративно-правового забезпечення.
Наголошено, що у контексті актуальних викликів воєнного стану та
пріоритетів держави у подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи
доречно розуміти екологічну безпеку як невід’ємну складову національної
безпеки, стан відносної захищеності глобальної екосистеми світу, а також
навколишнього природнього середовища в межах міжнародного
співтовариства, держави, окремої громади від господарської та іншої
діяльності людини, у тому числі продуктів та наслідків такої діяльності,
надзвичайних ситуацій техногенного характеру та воєнних конфліктів.
Встановлено, у царині забезпечення екологічної безпеки як складової
національної безпеки України варто звернути увагу на такі особливості, як
постійна екологічна модернізація на рівні підприємств, установ, організацій
та органів публічної влади в Україні; оцінювання ряду показників, пов’язаних
із екологічною безпекою, зокрема так званого клімату екологічної безпеки як
сукупності об’єктивних чинників, що мають вплив на діяльність
підприємства, установи чи організації та формують у своїй сукупності
специфічне ціннісне, нормативне, організаційне, інституційне середовище з
точки зору екологічної безпеки; тісний взаємозв’язок з екологічною освітою.

ПРОБЛЕМИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР: ДЕЗІНФОРМАЦІЯ, НЕДОСТОВІРНА ІНФОРМАЦІЯ ТА МОВА ВОРОЖНЕЧІ

Е.А. ХУМБАТОВ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті досліджуються проблеми дезінформації, недостовірної
інформації та мови ворожнечі, що впливають на інформаційний простір.
Встановлено, що існує дві основні проблеми у запобіганні та правовому
регулюванні дезінформації та недостовірної інформації. По-перше, є
прогалини в механізмі перевірки достовірності інформації, що поширюється
в мережі. Проблемним питанням є визначення суб’єкта, який вирішуватиме,
яка інформація є неправдивою, а яка – правдивою. Хоча регулювати таку
ідентифікацію на національному рівні можна, перевіряти достовірність усієї
інформації, яку поширюють користувачі з різних країн на різних
платформах, недоцільно. По-друге, посилення боротьби з дезінформацією та
недостовірною інформацією може створити серйозні обмеження свободи
слова. Дуже сувора нормативна база обмежувала б те, що люди можуть
робити на соціальних платформах, придушувала б інновації. Тому боротьба
має вестися не лише в межах повноважень державних органів, а й на рівні
співпраці між усіма учасниками – громадськими інституціями,
платформами, представниками громадянського суспільства. Щодо мови
ворожнечі, то ця форма негативного вираження в більшості правових норм
асоціюється з дискримінацією, має ширший зміст. У статті представлено
альтернативний нормативному підхід, на основі аналізу законодавчої бази
різних держав, щодо протидії поширенню мови ворожнечі

РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЮ ВІТАЛІЯ ВАЛЕРІЙОВИЧА СОКУРЕНКА «КРИМІНОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОТИДІЇ ВОЄННО-АГРЕСИВНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ В КОНТЕКСТІ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ В УКРАЇНІ» (2024)1 ТА ОСОБИСТІ МІРКУВАННЯ ЩОДО ЦІННІСНИХ ЗАСАД СУЧАСНОЇ КРИМІНОЛОГІЇ

І.В. КРІЦАК — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Нами максимально ретельно проаналізована монографія кандидата
юридичних наук, доцента кафедри кримінального права та кримінології
факультету підготовки фахівців для органів досудового розслідування
Одеського державного університету внутрішніх справ Віталія Сокуренка,
що, безперечно, залишила багато вражень та емоцій, наштовхнула на нові
роздуми у сфері кримінології.

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ (НА ПРИКЛАДІ СИСТЕМИ SORC)1

С.П. БОЛВІНОВ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Повномасштабне вторгнення росії на територію України, щоденне
вчинення російською армією воєнних злочинів стало новим викликом для
правоохоронної системи, діяльність якої кардинально змінилась. Поліція
Харківщини одна з перших адаптувалася до таких викликів. Яскравим
прикладом стало створення та функціонування на базі Слідчого управління
Головного управління Національної поліції в Харківській області системи
управління даними, обробки та аналізу для розслідування справ SORC.
Функціонал цієї системи дозволяє швидко віднайти потрібну інформацію в
процесі розслідування воєнних злочинів, здійснити обробку та завантаження
документів, фото-, відео- та інших матеріалів. Сьогодні система SORC являє
собою справжню бібліотеку доказів воєнних злочинів, скоєних російськими
військовослужбовцями.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВИЛ ЕТИЧНОЇ ПОВЕДІНКИ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ТА МІСЦЕ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В НЬОМУ

Л.Я. МАСЮК — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

В науковій статті здійснено всебічний огляд та опрацювання існуючих
теоретичних та наукових здобутків щодо правового регулювання правил
етичної поведінки поліцейських та формулюванні на цій основі відповідної
класифікації за юридичною силою нормативно-правових актів. Доведено, що
правове регулювання правил етичної поведінки поліцейських – це
нормативний вплив на дії і поведінку суб’єктів правовідносин, з метою
упорядкування правил поведінки усіх учасників правовідносин. Правове
регулювання правил етичної поведінки поліцейських представляє собою ряд
нормативно-правових актів, які регулюють основну правоохоронну функцію
в державі та їх систему правовідносин. За юридичною силою нормативно-
правових актів, правове регулювання правил етичної поведінки поліцейських
становлять: 1. Конституція України; 2. Міжнародні правові акти; 3. Закони
України, які містять основні організаційні аспекти діяльності поліції,
принципи діяльності поліцейських, а також основні положення щодо
проходження служби в поліції, в тому числі окремі етичні норми;
4. Нормативно-правові акти центральних державних органів (постанови
Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету
міністрів України); 5. Відомчі нормативно-правові акти (накази, інструкції,
розпорядження Міністерства внутрішніх справ України та Національної
поліції України); 6. Акти індивідуальної дії.

КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВІ АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОЦЕДУРИ В ПОДАТКОВІЙ СФЕРІ

А.О. СНЄЖКО — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, виділено коло
контрольно-наглядових адміністративних процедур в податковій сфері. До
цієї групи віднесено процедуру взяття на облік платників податків;
адміністративну процедуру податкової перевірки; процедуру перевірки
податковими органами фізичних та юридичних осіб в рамках державного
контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення. Розкрито та
детально проаналізовано кожний приклад контрольно-наглядової процедури
та встановлено функціональні особливості їх практичної реалізації.
Визначено, що контрольно-наглядові процедури в податковій сфері
складають собою розгалужену систему. До цієї групи віднесено процедуру
взяття на облік платників податків; адміністративну процедуру
податкової перевірки; процедуру перевірки податковими органами фізичних
та юридичних осіб в рамках державного контролю (нагляду) та
спостереження у сфері ціноутворення.
Відмічено, що податковій перевірці притаманні наступні специфічні
ознаки: по-перше, вона є процедурою ініціативного характеру та
проводиться за наявності владної волі та інтересу уповноважених органів
та підрозділів ДПС з метою виконання ними своїх повноважень в рамках
податкового контролю; по-друге, адміністративна процедура податкової
перевірки передбачає більш інтенсивний вплив на фізичних та юридичних
осіб, що виступають її учасниками. Якщо при реєстрації або ліцензуванні
відбувається, переважно, аналіз інформації про відповідного суб’єкта в
цілому, то в рамках перевірок здійснюється втручання в його оперативну
діяльність та глибоке дослідження документальної звітності про його
діяльність; по-третє, ключовим завданням адміністративної процедури
податкової перевірки є забезпечення дотримання фізичними та юридичними
особами податкового законодавства в процесі провадження своєї поточної
діяльності.
Доведено, що контрольно-наглядові адміністративні процедури
відіграють важливу роль для ефективної роботи всієї податкової сфери, а
також якісного та повного виконання податковими органами покладених на
них завдань та функцій. Дані процедури відрізняються складністю, адже
комбінують в собі велику кількість юридичних, аналітичних, обліково-
спостережних, владно-управлінських та інших активних процесів.

АКТУАЛЬНІ ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ У МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ

І.А. ШУМІЛО — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті наголошено на тому, що під актуальним викликом
сучасності у міжнародному приватному праві слід розуміти сформовану на
рівні наукового осмислення, актуального стану правового регулювання,
науково-технічного прогресу, стандартів захисту прав людини в сучасному
демократичному суспільстві сукупність напрямів діяльності, їх тенденцій
розвитку, а також проблемних аспектів, що мають місце в Україні, а також
у світовому співтоваристві, впливають на розуміння ключових аспектів
життєдіяльності суспільства та держави, а також призводять до
трансформації суспільних відносин, що входять до сфери регулювання
міжнародного приватного права.
До викликів сучасності у міжнародному приватному праві віднесено
переосмислення взаємозв’язку між міжнародним приватним правом та
цивільним процесуальним правом; переосмислення сутності міжнародного
приватного права в контексті його взаємозв’язку з міжнародним публічним
правом; впровадження новітніх технологій у повсякденне життя людей, що
призводить до появи нетипових процесів, які потребують осмислення з
точки зору норм міжнародного приватного права; активне використання
людством цифрових платформ, які змінюють міжнародний бізнес і
представляють новий виклик для світового ринку; непоодинокі випадки
транскордонної (безмежної) дифамації у сучасних соціальних мережах;
потреба у врахуванні гендерної складової при розумінні особистих наслідків
шлюбу, в питаннях батьківства в транснаціональному сурогатному
материнстві, викрадення дітей і в контексті домашнього насильства;
особлива подвійна природа органу, вилученого у живого донора.

ДИСКУСІЙНІ ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ЗЛОВЖИВАННЯ ПРАВОМ» У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТА

С.В. ПЄТКОВ, Є.В. ДУЛІБА, В.А. ФЕДІРКО — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Проаналізовано наукові підходи до проблеми зловживання правом, а
також розглянуто її у вузькому контексті застосування правових
інструментів у професійній діяльності адвоката. Акцентовано увагу на
дослідженні питання щодо того, чи мають приписи про заборону адвокату зловживати правом характер юридичної норми. Вказано, що зловживання,
яке містить елемент запозиченого з етики поняття «зла» не піддається
точному правовому визначенню. Водночас права, які можуть бути
предметом зловживання, можуть походити як з прямих приписів, так і з
особливостей функціонування загальнодозвільного принципу. Оскільки
правопорушення і порушення норми права не є тотожними категоріями,
розглянуто як окрему від зловживання правом проблему використання
стану безвідповідальності. З використанням догматичного методу
встановлено, що у Кримінальному кодексі України (далі – КК України)
зловживання як спосіб неналежної реалізації права, є ознакою умисного
діяння, однак ця ознака не є обов’язково пов’язаною корисним мотивом чи
наміром зашкодити іншій особі. Доведено, що предметом криміналізованого
зловживання може бути як (суб’єктивне) право, так і інші суміжні з таким
правом явища – службове становище, влада тощо.
Констатовано, що заборона зловживати правом не має достатніх
ознак юридичної норми. При цьому положення щодо недопустимості
зловживання правом з боку захисника або адвоката не мають достатньої
юридичної визначеності. Зокрема, зловживання захисником у кримінальному
провадженні процесуальними правами, яке може полягати лише у
затягуванні строків, хоча і може бути припинено судом, однак не тягне як
такої відповідальності, а рішення про наявність ознак такого зловживання є
суто дискреційним.

ЕВОЛЮЦІЯ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ В УКРАЇНІ: ВІД ПЕРШИХ НОРМАТИВНИХ АКТІВ ДО СУЧАСНОСТІ

Г.В. МУЛЯР, О.В. БОНДАР — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу розвитку системи державних закупівель
лікарських засобів та медичних виробів в Україні в історичному контексті, з
акцентом на сучасні зміни, спричинені умовами війни. У статті
досліджуються ключові етапи формування та вдосконалення нормативно-
правової бази, починаючи з перших спроб централізованого регулювання на
початку незалежності до впровадження сучасних механізмів, таких як
електронна система закупівель ProZorro.
Розкриваються основні труднощі та досягнення на кожному етапі, що
ілюструють перехід від централізованої радянської моделі до відкритої та
конкурентної системи закупівель, орієнтованої на забезпечення прозорості
та доступності медикаментів для населення.
Стаття підсумовує, що розвиток системи державних закупівель лікарських засобів в Україні відбувався через постійне пристосування до
нових економічних, політичних і соціальних викликів. Еволюція правового
регулювання, спрямованого на прозорість і конкуренцію, створила основу для
ефективного використання державних ресурсів, але водночас показала
необхідність постійного вдосконалення, особливо в кризових ситуаціях. Війна
продемонструвала важливість гнучкого підходу до державних закупівель,
який зберігає високу якість і доступність ліків, але адаптований до
надзвичайних умов. Подальше дослідження цієї теми є актуальним для
розробки дієвих механізмів правового регулювання в умовах постійної
трансформації системи охорони здоров’я та економічних реалій

ДОСТУП ЗАХИСНИКА ДО СЛУЖБОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ: НЕУЗГОДЖЕНІСТЬ У ЗАКОНОДАВСТВІ ЯК ПІДСТАВА ДО ЗЛОВЖИВАННЯ ПРАВАМИ

В.І. ТЕРЕМЕЦЬКИЙ, Є.І. ДОВГОПОЛИЙ, М.В. ШЛЯХОВЧУК — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті розглянуто механізм забезпечення балансу між правом на
захист та суспільним інтересом у збереженні службової інформації, а також
охарактеризовано норми Кримінального процесуального кодексу України
(далі – КПК України), що забезпечують підтримання цього балансу.
Обґрунтовано думку, що КПК України загалом забезпечує адвокату
можливість доступу до службової інформації, зокрема шляхом тимчасового доступу до речей і документів. Водночас спеціальні положення щодо захисту
адвокатської таємниці, джерело яких перебуває за межами КПК України,
унеможливлюють реалізацію аналогічного права стороною обвинувачення
щодо професійної таємниці адвоката. Констатовано надмірність
законодавчо визначеного предмета адвокатської таємниці.
Зроблено висновок про існування передумов для використання
недосконалого порядку доступу до службової інформації з метою
обґрунтування тверджень щодо ймовірного порушення принципу рівності
сторін у кримінальному провадженні або права на захист.

ЗЛОВЖИВАННЯ ВІЙСЬКОВОЮ СЛУЖБОВОЮ ОСОБОЮ ВЛАДОЮ ТА СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ В УМОВАХ ОСОБЛИВОГО ПЕРІОДУ ТА ВОЄННОГО СТАНУ

М.Ю. БУРДІН, О.Г. ЮШКЕВИЧ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Проаналізовано особливості притягнення до адміністративної
відповідальності військової службової особи за зловживання владою та
службовим становищем в умовах особливого періоду та воєнного стану.
Встановлено, що зловживання військовими службовцями владою та своїм
службовим становищем часто є складним для виявлення та доведення через
особливості військових структур і специфіку діяльності в умовах воєнного
стану. Наведено два підходи до розуміння зловживання правом як загального
правового явища по відношенню до зловживання владою та службовим
становищем. Розглянуто судову практику у справах про зловживання
владою та службовим становищем.

ЖИТЛОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

В.В. НАКОНЕЧНИЙ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті розглянуто проблеми житлового забезпечення
військовослужбовців, проаналізовано основні виклики, з якими вони
стикаються, та визначено можливі напрями вирішення існуючих проблем.
Метою статті є визначення особливостей житлового забезпечення для
військовослужбовців. Підкреслено, що житлове забезпечення
військовослужбовців та членів їх сімей в Україні здійснюється
Міністерством оборони через кілька механізмів, включаючи новобудови,
надання грошової компенсації та переобладнання нежилих приміщень.
Акцентовано увагу на необхідності реформування системи житлового
забезпечення, впровадження нових механізмів, таких як спеціальні програми
заощаджень, лізинг та іпотека, з метою підвищення доступності житла
для військовослужбовців. Особливу увагу приділено потребі адаптації
законодавчої бази для ефективного задоволення потреб
військовослужбовців. Визначено шляхи покращення житлових умов для
військовослужбовців через інноваційні та законодавчі підходи, спрямовані на
довгострокову стійкість житлової політики у контексті їх соціального
захисту. Наголошено, що внаслідок воєнного стану традиційні методи
житлового забезпечення військовослужбовців виявилися малоефективними,
що зумовило потребу в нових підходах та наукових дослідженнях для
розробки стійких рішень у цій сфері. Особливої уваги потребує контроль за
формуванням квартирних черг, обліком та розподілом житла, а також
договірна діяльність з комерційними структурами щодо будівництва
житла. Наголошено, що проблема ускладнюється через
забюрократизованість системи, хоча держава прагне спрощувати
процедури. При цьому потреба в адаптації механізмів житлового
забезпечення особливо актуальна через соціально-економічні виклики, з якими стикається країна, що вимагає належного фінансування та
врахування специфіки статусу військовослужбовців. Визначено, що
перспективними напрямами для подальших наукових досліджень є
визначення вимог достатності та доступності щодо житла
військовослужбовців.

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ОСОБИ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ФРАНЦІЇ ТА ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Ю.С. МИТРОФАНОВА — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена порівняльному кримінально-правовому аналізу
норм про відповідальність за злочини проти статевої свободи та статевої
недоторканості за КК України, Франції та ФРН. Доведена неадекватність
стану кримінально-правової охорони суспільних відносин від актів
ексгібіціонізму в Україні (ст. 222-32 за КК Франції та § 183 за КК ФРН). Існує
необхідність у криміналізації публічної демонстрації статевих органів чи
публічного здійснення реального або імітованого статевого акту.
Кваліфікуючою ознакою зґвалтування за КК Франції визнається,
діяння, внаслідок якого жертва була введена в контакт зі злочинцем через
використання електронної комунікаційної мережі для розповсюдження
повідомлень серед невизначеної кількості осіб. З точки зору КК України
викладена обставина при перериванні кримінально протиправного діяння
може бути врахована при оцінці дій винного як готування до зґвалтування.
Водночас як кваліфікуюча обставина подібні діяння не враховані у ст. 152 КК
України. Як діяння з підвищеним ступенем суспільної небезпечності за КК
ФРН оцінюються дії сексуального характеру з боку особи, яка працює у
виховному, освітньому закладі чи закладі соціальної підтримки для дітей.
Для КК України такий підхід не характерний але вартий на запозичення.

ДО ПИТАННЯ ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ НА ЗЛОЧИННІСТЬ

М.Л. ПАХНІН, О.М. МУЗИЧУК — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті наголошено на тому, що соціальні мережі виступають
зовнішнім (технологічним, цифровим) вираженням глибоких
трансформаційних процесів на рівні свідомості як окремої людини, так і
колективної свідомості, змінюючи не лише технічні процеси передавання
інформації, їх швидкість, зручність і доступність, але й більш глибокі,
багатогранні процеси мислення людей, усвідомлення власної ідентичності в
багатополярному світі множинної істини, де в світоглядні порожнечі так
легко вплітаються прояви злочинності.
Зазначено, що соціальні мережі у сучасному їх розумінні все більше
втрачають комунікативне значення, виступаючи більше засобом організації
дозвілля, миттєвого отримання неструктурованої, адаптованої під
потреби та інтереси окремої людини інформації. Багато в чому це пов’язано
з переосмисленням самої комунікації, яка все більше набуває візуального
характеру.
Стверджується, що з огляду на доступність, відкритість для будь-якого контенту, вікових і соціальних груп соціальні мережі стають
майданчиком для проявів злочинності. У межах соціальних мереж також
можуть утворюватися середовища девіантної поведінки, які об’єднують
людей навколо певної девіантної поведінки, поведінки, яка зазвичай
вважається невідповідною з точки зору суспільних норм або моральних
стандартів. Особливої небезпеки девіантні соціальні мережі набувають у
середовищі дітей та підлітків.
Акцентовано увагу на тому, що соціальні мережі можуть також
використовуватися в ході здійснення інформаційно-психологічних операцій,
спрямованих на маніпулювання масової свідомістю. Методики «глибоких
фейків» активно використовуються державою-агресором задля створення
відео та зображень у соціальних мережах, які так чи інакше дискредитують
українську владу, а також сили безпеки та оборони. Подібні технології
також використовуються задля виправдання вчинення воєнних злочинів на
території України.

КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВБИВСТВ ЗАРУЧНИКА АБО ВИКРАДЕНОЇ ЛЮДИНИ

А.В. НЕСТЕРЕНКО — Wed, 01 May 2024 00:00:00 +0300

У статті підкреслено, що криміналістична характеристикою вбивств
заручника або викраденої людини є невід’ємним елементом відповідної
окремої криміналістичної методики. Встановлено, що криміналістична
характеристика вбивств заручника або викраденої людини є інформаційною
моделлю, яка представлена системою відомостей про закономірності в
механізмі вчинення вказаного різновиду кримінальних правопорушень, яка
дозволяє визначити оптимальну стратегію їх досудового розслідування з
метою вирішення стратегічних і проміжних ситуативно зумовлених
тактичних завдань на кожному з етапів розслідування. З урахуванням
особливостей кримінально-правової характеристики вбивств заручника або
викраденої людини, а також етапів указаної злочинної діяльності й її
елементів в структурі криміналістичної характеристики вказаного
різновиду вбивств виокремлено й охарактеризовано наступні елементи:
особа потерпілого; типові способи вчинення; слідова картина; особа
злочинця. З’ясовано, що особою потерпілого найчастіше є: 1) чоловіки; віком
25–45 років; є заможніми та мають високий дохід або перебувають у
родинних чи інших близьких відносинах з особами, які мають високі статки
та/чи обіймають високопоставлені посади; працевлаштовані;
2) неповнолітні особи, чиї рідні та близькі мають високий дохід та/чи
обіймають високопоставлені посади. Доведено, що вбивства заручника або
викраденої людини вчиняють найчастіше громадяни України; мешканці
міст; чоловіки; освіта вища, рідше середня; в складі групи осіб; більше
третини випадків, коли особа злочинця вчиняла вбивство в стані
алкогольного сп’яніння; неодружені; раніше не судимі. Особа злочинця за
мотиваційними ознаками відноситься до корисливого типу. Встановлено,
що типові способи вбивств заручника або викраденої людини
характеризуються повноструктурним складом і включають способи
підготовки, способи безпосерднього вчинення та способи приховування.
З’ясовано, що слідова картина вказаних кримінальних правопорушень
представлена матеріальними й ідеальними слідами.

ТИПОВІ ЧАС, МІСЦЕ ТА ОБСТАНОВКА ВЧИНЕННЯ ШАХРАЙСТВ З БАНКІВСЬКИМИ КАРТАМИ

Р.О. НЕСТЕРЕНКО — Wed, 01 May 2024 00:00:00 +0300

У статті підкреслено, що механізм учинення шахрайств з банківськими
картами характеризується наявністю прямих залежностей між способами
їх учинення та часом, місце і обстановкою, які, своєю чергою, обумовлюють
типові сліди вказаних кримінальних правопорушень. Наголошено, що
обов’язковими та інформативними елементами криміналістичної
характеристики є час, місце та обстановка вчинення шахрайств з
банківськими картами. Здійснено аналіз наукових підходів до трактування
сутності та змісту часу, місця та обстановки вчинення кримінального
правопорушення як елементу криміналістичної характеристики. Визначено
типові час, місце й обстановку вчинення шахрайств з банківськими картами.
Встановлено, що шахрайства з банківськими картами характеризуються
широкою географіє та охоплює всі регіони України. Зазначено, що злочинці
можуть знаходитися фактично за межами України. Доведено, що час
вчинення шахрайств з банківськими картами залежить від конкретної
шахрайської схеми та може співпадати з: робочим часом банківських
установ, часом зняття коштів з банкоматів, часом здійснення онлайн-
покупок, часом оформлення «допомоги (соціальної виплати)» тощо.
Встановлено, що обстановка вчинення шахрайств з банківськими картами –
це система обставин, які визначають сферу їх учинення. Характер суспільних
відносин, на які посягають досліджувані кримінальні правопорушення, рівень
їх урегульованості безпосередньо визначають умови вчинення
правопорушення в цій сфері. Обстановка шахрайств з банківськими картами
обумовлюється водночас сферою банківських відносин та інформаційних
технологій. З’ясовано, що чимала кількість досліджуваних правопорушень
учиняється в кіберпросторі, за допомогою кіберінструментів. Наголошено,
що не менш важливу роль у механізмі вчинення шахрайств з банківськими
картами відіграють стан війни в Україні, що призвело до внутрішнього
переміщення великої кількості громадян, зниження соціально-економічного
рівня життя громадян, збільшення різновидів соціальних виплат і
гуманітарної допомоги окремим категоріям осіб тощо. Констатовано, що
вказані умови злочинці активно використовують під час підшукування
потенційних жертв, вибору шахрайських схем і способів їх реалізації.

ЗЛОЧИННА ДІЯЛЬНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ: ОКРЕМІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТА МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ

О.В. ЄЛХІН — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті проаналізовані окремі положення щодо сутності та окремих
характеристик економічної злочинності. Звернута увага на те, що
незважаючи на постійний науковий пошук у вказаному напрямі, вченими не
досягнуто згоди щодо однозначного розуміння сутності економічної
злочинності, оскільки спостерігається її розширене трактування шляхом
включення до її структури усіх злочинів корисливої спрямованості. Детально
проаналізована тенденція інтеграційних процесів між організованими
злочинними угрупованнями економічної та загальнокримінальної
спрямованості. У контексті аналізу вказаних інтеграційних процесів,
окреслені нові якості, котрі набувають злочинні угруповання різних типів.
Окремо досліджені процеси розвитку інфраструктури організованої
злочинності та її впливу на суспільні процеси. Виокремлені основні функції
моделювання у контексті пізнання особливостей формування доходів за
результатами злочинної діяльності. Сформульоване визначення моделі
отримання доходів за результатами організованої злочинної діяльності
економічної спрямованості. Звернута увага на практичну складову та
функціональне призначення побудови типових моделей формування доходів
за результатами злочинної діяльності.
На підставі аналізу матеріалів практики виокремлено окремі моделі
формування доходів за результатами злочинної діяльності економічної
спрямованості за суб’єктним критерієм. Детально охарактеризована
автономна модель такої діяльності, звернута увага на передумови її
формування, подальшого розвитку, а також особливості суб’єкта реалізації.
Крім того, проаналізовані типові групові моделі формування доходів за
результатами злочинної діяльності економічної спрямованості, а також
виокремлені особливості та тенденції їх розвитку.

ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ ЯК СУБ’ЄКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ

А.А. ЛИМАНЮК — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано різні підходи визначення суб’єктів реалізації
державної політики в різних сферах, зокрема в сфері забезпечення
економічної безпеки держави. В результаті чого зроблено наступні висновки:
по-перше, будь-яка система суб’єктів державної політики включає Верховну
Раду України, Кабінет Міністрів України, Президента України та органи
місцевого самоврядування, які приймають стратегічно важливі рішення в
усіх соціальних сферах на загальнодержавному на місцевому рівнях, від яких
залежать інструменти та напрями її реалізації; по-друге, зміст кожної
системи таких суб’єктів залежить від конкретного напряму державної
політики, а тому є мінливим; по-третє, більшість із систем складно
визнати об’єктивними, бо їх суб’єкти або дублюються або взагалі
невраховані; по-четверте, одним із суб’єктів є громадськість, яка згідно з
чинним законодавством, може брати участь в управлінні державними
справами.
У підсумку автором сформовано наступний перелік суб’єктів реалізації
державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави під
час воєнного стану: Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; суди
(окружні господарські та окружні адміністративні суди, апеляційні
господарські суди та апеляційні адміністративні суди, Вищий
антикорупційний суд, Верховний суд України); Президент України; Рада
національної безпеки та оборони України; Національний банк України;
Міністерство економіки України; Державна служба експортного контролю
України; Міністерство аграрної політики України; Міністерство з питань
стратегічних галузей промисловості України; Міністерство з питань
реінтеграції тимчасово окупованих територій України; Міністерство
захисту довкілля та природних ресурсів України; Міністерство закордонних
справ України; Міністерство внутрішніх справ України; Національна поліція
України; Міністерство фінансів України; Державна митна служба України;
Державна фіскальна служба України; Державна служба фінансового
моніторингу України; Державна аудиторська служба України; Національне
агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами,
одержаними від корупційних та інших злочинів; Служба безпеки України;
прокуратура; Державне бюро розслідувань; Бюро економічної безпеки
України; Національне антикорупційне бюро України.

ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ ФУНКЦІЇ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ

М.І. МАРЧУК — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена комплексному аналізу особливостей реалізації
поліцейської функції Республіки Польща на місцевому рівні. Розглядається
організаційна структура та повноваження територіальних органів,
задіяних в її здійсненні. Окрема увага приділяється організації місцевої
поліції. Окреслюється правова база її функціонування, специфічні обов’язки
та завдання, а також сучасні виклики, що стоять перед територіальними
правоохоронними органами. Особливий акцент робиться на проблемах та
перспективах роздержавлення окремих поліцейських функцій Польської
держави та передачу їх самоврядним органам та суб’єктам
приватноправових відносин. У статті також обговорюються перспективи
розвитку місцевої поліції в умовах глобалізації, технологічного прогресу та
змін у суспільних очікуваннях щодо правоохоронних органів.

ДО ПИТАННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

А.М. ПАДАЛКА — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті наголошено на тому, що здійснення оборонних закупівель в
умовах воєнного стану виступає основою підтримання обороноздатності
держави, забезпечення сил безпеки та оборони новітніми видами озброєння
та техніки, без яких наразі неможливим є успішне ведення бойових дій,
планування та реалізація будь-якого тактичного задуму на полі бою.
Зазначено, що переосмислення сфери публічних закупівель в Україні
відбулося у світлі подій Революції гідності, появи електронних майданчиків,
які дозволяють широкій громадськості ефективно впливати на чесність та
порядність рішень публічної адміністрації у сфері публічних закупівель.
Визначено, що регулюючий вплив держави в ході організації оборонних
закупівель в умовах воєнного стану має бути невіддільним від урахування
певних особливостей, які у своїй сукупності визначають вектор відповідної
державної політики, стають основою для розбудови вітчизняного
законодавства та практики його реалізації. До таких особливостей
віднесено наявність злагодженого механізму оборонного планування, яке в
умовах воєнного стану дозволяє визначити чіткий вектор планування
оборонних закупівель в контексті врахування широкого кола чинників,
закономірностей, потенційних можливостей не лише в оборонній, але й в
економічній, зовнішньополітичній та інших сферах; комплексний аналіз
ризиків, зокрема корупційних, задля мінімізації яких особлива увага має бути
приділена питанням формування високих морально-етичних цінностей у
військовослужбовців та працівників оборонної сфери.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЮВЕНАЛЬНОЇ ПРЕВЕНЦІЇ

Н.С. ЯЗАН — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті висвітлено окремі питання кримінологічної діяльності
підрозділів ювенальної превенції, зокрема, такі аспекти, як попередження
участі дітей у збройних конфліктах, що передбачає профілактичну роботу з
дітьми та їхніми сім'ями, а також співпрацю з освітніми та соціальними
установами. Розглядається роль підрозділів ювенальної превенції у
забезпеченні евакуації дітей з небезпечних територій, яка включає як
організаційно-логістичні, так і психологічні заходи. Окрему увагу приділено
питанням захисту життя дітей і забезпечення дотримання їхніх прав в
умовах бойових дій, що потребує інтегрованого підходу з боку правоохоронних
органів, громадських організацій та міжнародних партнерів. Наголошується
на необхідності розробки та впровадження спеціальних програм,
спрямованих на реабілітацію дітей, які зазнали впливу воєнних дій, а також
на важливості створення безпечного середовища для їхнього подальшого
розвитку.

ВСТАНОВЛЕННЯ ТА ПОШИРЕННЯ ЗЛОЧИННОГО ВПЛИВУ ЯК КОМПЛЕКСНА ФОРМА ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Р.І. ЯКИМОВИЧ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті надана характеристика встановлення та поширення
злочинного впливу як комплексної форми злочинної діяльності. Звернута
увага, що з метою реалізації відповідних державних стратегій, кримінальне
законодавство України доповнено нормами, які спрямовані на нейтралізацію
діяльності лідерів кримінального середовища, а також окремих елементів
інфраструктури організованої злочинності. Проаналізовані сформовані у
межах криміналістичної науки підходи щодо розуміння сутності «злочинної
діяльності». На підставі позицій науковців проведене розмежування таких
категорій як «злочин» та «злочинна діяльність».
Опрацьовані наявні наукові підходи щодо розуміння сутності
злочинного впливу, які сформовані у межах кримінального права та інших
наук кримінально-правового циклу. Крім того, звернута детальна увага на
сукупність дій, які утворюються об’єктивну сторону встановлення або
поширення злочинного впливу крізь призму судової практики, сформованої за
результатами застосування відповідної норми кримінального закону.
Обґрунтовані висновки щодо комплексу проблемних питань, які виникають
на теоретичному та прикладному рівні під час застосування вказаних норм.
Окрема увага звернута на суб’єкта такої злочинної діяльності, адже
законодавство прямо пов’язує її здійснення із певними характеристиками
особи, зокрема «авторитет» та «можливість».
Зважаючи на вивчення осіб, які встановлюють та поширюють
злочинний вплив виокремлені типові моделі здобуття авторитету для
здійснення такої діяльності. Також, проаналізована категорія
«можливість» у контексті відповідної форми злочинної діяльності та
обґрунтований її зв'язок із відповідними параметрами.

ЗМІСТ ТА ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

В.М. ПЛАХТІЙ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених,
запропоновано авторське визначення поняття адміністративно-правового
статусу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Наголошено, що адміністративно-правовий статус – це комплексне
поняття, яке вбирає в себе ті елементи, які визначаються нормами
адміністративного права. В його основу покладено, насамперед, права та
обов’язки суб’єкта, що в контексті владного органу управління
розкриваються у його повноваженнях. Обсяг останніх безпосередньо
залежить від мети та завдань існування цього органу, які в свою чергу
обумовлюють функції та відповідальність.
Зроблено висновок про те, що Служба правопорядку ЗСУ – це
правоохоронний орган відомчого характеру. Його адміністративно-правовий
статус являє собою комплексне правове явище, змістом якого є сукупність
взаємопов’язаних елементів, які розкривають сутність діяльності Служби
правопорядку, її значення та роль, яку вона виконує в лавах ЗСУ, а також у
відносинах з іншими суб’єктами. Аргументовано, що елементами даного
статусу є: мета створення – здійснення правоохоронної діяльності;
призначення, яке окреслюють основні спрямування реалізації цієї мети;
загальні та додаткові завдання, обумовлені ними функції, а також права і
відповідальність її військовослужбовців.
Встановлено, що до особливостей адміністративно-правового
статусу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, слід
віднести: виключний законодавчо визначений перелік завдань, що не може
бути розширеним підзаконними нормативно-правовими актами; відомчий
характер його компетенції, розповсюдженість виключно на ті відносини, що
виникають в сфері діяльності ЗСУ, її військовослужбовців та працівників;
обмеженість повноважень в частині відсутності можливості самостійно
здійснювати оперативно-розшукову діяльність та слідчі дії.

ЗНАЧЕННЯ, ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ

П.М. ХОРОБРИХ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті наголошено в контексті осмислення значення контролю за
діяльністю суб’єктів господарювання, які здійснюють перевезення пасажирів
автомобільним транспортом в Україні, що останній є важливим механізмом
для підтримання високих стандартів безпеки та якості надання
транспортних послуг. Держава, впроваджуючи систематичний та
цифровізований підхід до контролю, забезпечує не тільки дотримання
чинного законодавства, але й адаптацію до європейських стандартів. У
результаті, ефективний контроль у цій сфері позитивно впливає на безпеку
дорожнього руху, економічний розвиток та добробут громадян України.
Основними завданнями контролю за діяльністю суб’єктів господарювання у
сфері пасажирських перевезень є перевірка дотримання вимог ліцензування,
аналіз технічного стану транспортних засобів, моніторинг дотримання
графіків руху та розкладу перевезень, контроль за дотриманням норм праці
водіїв, а також перевірка дотримання тарифів на перевезення.
Наголошено, що функції контролю – це стійкі комплекси дій, які
виконуються в рамках системи управління з метою забезпечення досягнення
організаційних цілей, підтримки порядку та контролю за виконанням
планів.. Їх реалізація є можливою за умови моніторингу, що передбачає
регулярне спостереження за діяльністю підприємств у сфері перевезення з
метою виявлення порушень; оцінки, яка полягає в аналізі результатів
діяльності суб’єктів господарювання для визначення їх відповідності
вимогам законодавства та стандартам якості; регулювання, що включає
розробку і впровадження нормативно-правових актів. Основними функціями
контролю є моніторинг, оцінка, зворотний зв'язок, коригування,
превентивний контроль та формування стандартів. Функції контролю
також включають ревізійну, розпорядчу, санкційну та превентивну функції.

ВИДИ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОЦЕДУР У СФЕРІ ОПОДАТКУВАННЯ: ПИТАННЯ СЬОГОДЕННЯ

О.І. ВАЦ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

В науковій праці здійснено науковий аналіз позицій вчених-
адміністративістів та положень податкового законодавства, що надало
можливість виокремити види адміністративних процедур у сфері
оподаткування в залежності від повноважень органів Державної податкової
служби: 1) процедури дозвільно-реєстраційної діяльності у сфері
оподаткування; 2) конрольно-наглядові процедури у сфері обігу підакцизних
товарів в Україні; 3) юрисдикційні адміністративні процедури у сфері
оподаткування. Наголошено, що кожна виокремлена адміністративна
процедура у сфері оподаткування завершується прийняттям (ухваленням)
адміністративного акту (рішення), що в подальшому може слугувати
оскарженню у відповідності до норм чинного законодавства у судовому або
позасудовому порядку.

ОГЛЯД СУДОВОЇ ПРАКТИКИ З ПИТАНЬ ПРОВЕДЕННЯ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ

В.В. КІКІНЧУК — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті наголошено, що негласні слідчі (розшукові) дії згідно з
кримінальним процесуальним законодавством є засобами доказування в
кримінальному провадженні, які проводяться належним суб’єктом, з підстав
і у порядку, визначених КПК України, з дотриманням прав і свобод людини
(хоча й пов’язані з їх обмеженням) і спрямовані на отримання фактичних
даних про обставини, які підлягають доказуванню та мають значення для
кримінального провадження достовірність чи недостовірність, можливість
чи неможливість використання інших доказів. Акцентовано, що важливим
завданням у кримінальному провадженні є забезпечення належної правової
процедури та недопущення порушення прав, свобод і законних інтересів
учасників кримінального провадження під час проведення процесуальних дій,
пов’язаних із обмеженням прав і свобод особи, в тому числі негласних слідчих
(розшукових) дій. Констатовано, що, враховуючи міжгалузевий характер
негласних слідчих (розшукових) дій, обумовлений поєднанням таємних
методів і форм їх проведення, властивий оперативно-розшуковим заходам, із
сферою їх застосування – кримінальним провадженням (кримінальною
процесуальною діяльністю), на практиці, на превеликий жаль,
зустрічаються неправильні трактування й, як результат, застосування
норм чинного законодавства. Наголошено, що з метою виправлення ситуації,
а також подальшого упорядкування як наукових положень, так і практичних
рекомендацій стосовно застосування норм кримінального процесуального
права, якими регулюється процедура проведення негласних слідчих
(розшукових) дій і використання їх матеріалів у кримінальному провадженні,
варто регулярно здійснювати огляд відповідної судової практики. З’ясовано,
що на сьогодні сформувалися правові позиції Верховного Суду з приводу:
наявності підстав для проведення негласної слідчої (розшукової) дії; наявності повноважень в особи проводити негласну слідчу (розшукову) дію;
дотримання порядку фіксації ходу та результатів проведення негласних
слідчих (розшукових) дій; можливості використання результатів негласних
слідчих (розшукових) дій у доказуванні, інших цілях або передання інформації;
відмежування провокації злочину від допустимої поведінки правоохоронних
органів; тощо.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ІНСТРУМЕНТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КАРАНТИННИХ ТА ПРОТИЕПІДЕМІЧНИХ ЗАХОДІВ

О.О. ЛЕВИЦЬКИЙ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених розкрито
етимологію поняття «інструмент». Узагальнено теоретичні підходи щодо
розуміння категорії «адміністративно-правові інструменти».
Запропоновано авторське визначення поняття адміністративно-правових
інструментів забезпечення карантинних та протиепідемічних заходів.
З’ясовано, що адміністративно-правові інструменти – це збірна категорія,
яка виражає дії, операції та процеси, що використовуються органами
державної влади та місцевого самоврядування для виконання покладених на
них публічно-правових функцій. Застосування того чи іншого інструменту є
суворо індивідуалізованим, адже прямо пов’язано із компетенцією та
повноваженнями конкретного суб’єкта адміністративних правовідносин.
Саме тому підкреслено, що неможливо визначити загальний склад даної
категорії, хоча її базових ознак в цілому достатньо для встановлення
специфіки прояву у рамках окремих публічно-правових галузей.
Доведено, що адміністративно-правові інструменти забезпечення
карантинних та протиепідемічних заходів представляють собою сукупність
регламентованих законодавством України та вчинюваних у встановленому
порядку уповноваженими суб’єктами юридично значимих дій, операцій та
процесів, що застосовуються з метою створення необхідних умов (правового,
економічного, управлінського характеру, тощо) та організації здійснення
карантинних та протиепідемічних заходів на території України.

ДО ПИТАННЯ ПРАВОВОЇ ПРИРОДИ ОРГАНІВ АДВОКАТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ

С.В. ВИЛКОВ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті досліджено правову природу органів адвокатського
самоврядування шляхом встановлення правових зав’язків із суміжними
правовими категоріями. На підставі проведеного аналізу, з урахуванням
відповідної прецедентної практики Європейського суду з прав людини,
зроблено висновок щодо публічно-правової природи органів адвокатського
самоврядування в Україні, обумовленої такими особливостями порядку їх
створення та діяльності: 1) органи адвокатського самоврядування
створюються не за приватним волевиявленням, а за волею законодавця на
підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
2) діяльність органів адвокатського самоврядування передбачає самостійне
вирішення питань організації та діяльності адвокатури, але в порядку й
межах, встановлених Законом; 3) їх діяльність, обумовлена необхідністю
забезпечення незалежності адвокатури, контролю професійної діяльності
задля належного виконання покладених на інститут адвокатури завдань, а
також забезпечення доступу до правосуддя, спрямована на реалізацію
публічного інтересу шляхом забезпечення надання висококваліфікованої
професійної правничої допомоги в Україні, а отже – практичної реалізації
засад верховенства права та досягнення цілей справедливого правосуддя;
4) органи адвокатського самоврядування здійснюють ряд адміністративних,
нормативних та дисциплінарних повноважень, які згідно прецедентної
практики Європейського суду з прав людини віднесено до публічно-правових,
зокрема: а) забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України; б)
прийняття та затвердження у межах своєї компетенції корпоративних
актів, які встановлюють професійні стандарти (в тому числі етичні),
правила внутрішньої організації та діяльності адвокатури, які є обов’язковими до виконання всіма адвокатами; в) організація та проведення
кваліфікаційних іспитів; г) видача свідоцтва про право на заняття
адвокатською діяльністю; ґ) прийняття рішень про зупинення та
припинення права на заняття адвокатською діяльністю; д) здійснення
дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; е) участь у формуванні
Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному законом.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАКРІПЛЕННЯ НАПРЯМІВ ВЗАЄМОДІЇ ПІДРОЗДІЛІВ ВНУТРІШНЬОЇ БЕЗПЕКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ З ІНШИМИ СУБ’ЄКТАМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ ТА ЗАКОННОСТІ

О.О. ВОЛОДІН — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті стверджується, що взаємодія підрозділів внутрішньої
безпеки Національної поліції України з іншими суб’єктами забезпечення
дисципліни та законності є важливою й невід’ємною складовою діяльності
означених підрозділів від самого початку їх створення. Зміст вказаної
взаємодії визначається нормами законодавства й випливає передусім з
функціональних завдань суб’єктів, які належать до підрозділів внутрішньої
безпеки. При цьому, історичний розвиток підрозділів внутрішньої безпеки
свідчить не лише про їх поступові структурні трансформації, але й про деякі
змістовні зміни в спрямуванні діяльності, що не могло не позначитись й на
взаємодії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з
іншими суб’єктами забезпечення дисципліни та законності. Доведено, що
структура чинного «Положення про Департамент внутрішньої безпеки
Національної поліції України» не містить в собі структурних розділів
документу, які були б виключно й безпосередньо присвячені визначенню
взаємодії означеного суб’єкта з іншими особами, структурами та
інституціями. Наголошено на необхідності ідентифікації напрямків
зазначеної взаємодії через призму нормативного-правового закріплення.

ДЕЯКІ ПРАВОВІ ЗАСОБИ ПРОТИДІЇ ЕКОЛОГІЧНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ

Г.С. ПОЛІЩУК, С.В. КОЛІСНИК — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті розглянуті деякі питання кримінально-правової
регламентації відповідальності за кримінальні правопорушення проти
довкілля як одного з напрямів протидії екологічній злочинності в умовах
війни та після її закінчення. Стверджується, що одним із пріоритетів
повоєнного відновлення екосистем України має бути побудова нової системи
охорони природи та управління природними ресурсами. У контексті
забезпечення особливої охорони природних територій, яким було завдано
шкоди унаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених
збройною агресією російської федерації проти України, обґрунтовуються
пропозиції щодо диференціації кримінальної відповідальності за окремі види
екологічних злочинів шляхом посилення відповідальності за діяння, що
вчинені в зоні надзвичайної екологічної ситуації. Звернуто увагу на
доцільність врахування іноземного досвіду щодо застосування заохочувальних кримінально-правових норм у досліджуваній сфері, що може
мати перспективу і в контексті усунення наслідків окремих видів
екологічних злочинів, а саме відновлення порушеного природного стану
об’єкта довкілля та приведення його у початковий (до вчинення
кримінального правопорушення) стан.

ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ З ПОЧАТКОМ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РФ В УКРАЇНУ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

О.О. САХОН — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті розглянуті питання ієрархічності та розподілу бойових
завдань в умовах невизначеності обстановки та відсутності належної
взаємодії в порядку застосування підпорядкованих з’єднань та частин
Національної гвардії України з початком повномасштабного вторгнення рф
в Україну. Розглянуто адміністративно-правовий статус територіального
управління ОТО НГУ як систематизованої сукупності військових,
правоохоронних, спеціальних, адміністративно-господарських, фінансово-
економічних, соціальних норм і компетенцій, які регулюють діяльність та
визначають становище цього органу військового управління, наділеного
певними управлінськими функціями подвійного характеру в структурі
сектору безпеки і оборони України.

КРИМІНАЛІСТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ УМИСНИХ ВБИВСТВ, ВЧИНЕНИХ З ВИКОРИСТАННЯМ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Р.Л. ЯРЕМЧУК — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У науковій статті запропонована інформаційна модель
криміналістичної класифікації умисних вбивств, вчинених з використанням
вогнепальної зброї в умовах правового режиму воєнного стану на території
України. Зауважено, що такого роду надбання є проміжною ланкою на шляху
до розробки дієвої методики розслідування умисних вбивств, що
досліджуються. Це позитивно вплине на можливість розробки підвидових
методик розслідування умисних вбивств як актуального та нагального
запиту зі сторони органів досудового розслідування. Для досягнення
поставленої мети проаналізовано наукові праці та нормативно-правові
акти у вказаній сфері суспільного життя з метою висвітлення ґрунтовних
позицій в частині принципів та підстав упорядкування кримінальних
правопорушень, передбачених ст. 115 Кримінального кодексу України.
Розкрито змістовне наповнення поняття «вбивство» через призму
кримінально-правового законодавства та криміналістичної науки.

ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОСУДДЯ

І.М. ПОПОВИЧ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених
аргументовано, що стан забезпечення законності під час здійснення
правосуддя являє собою ступінь додержання вимог Конституції та законів
України, а також принципів верховенства права та законності суддями під
час здійснення правосуддя. Узагальнено, що стан забезпечення законності під
час здійснення правосуддя являє собою ступінь додержання вимог
Конституції та законів України, а також принципів верховенства права та
законності суддями під час здійснення правосуддя. Окрім того, саме стан
забезпечення законності відображає рівень довіри суспільства до судової
влади в цілому.
Зауважено, що на стан забезпечення законності впливають різні
фактори, такі, як: кількість справ, які розглядає суддя (завантаженість
суддів); рівномірний розподіл суддів по території України відповідно до
кількості населення; відкритість судового розгляду справ для громадськості
(публічність, відкритість та прозорість судової системи); існування якісної
системи добору кадрів, що дозволяє обіймати посаду судді особі, яка має
належну кваліфікацію в правовій сфері та високу морально-психологічну
характеристику особистості, що виключає правовий нігілізм та низьку
особистісну культуру; швидке розслідування можливих дисциплінарних
правопорушень, у тому числі реагування на повідомлення в соціальних
мережах та інших засобах інформації на корупційні та інші правопорушення
окремими суддями; наявність чіткого механізму звільнення судді з посади
при порушенні ним антикорупційного законодавства.
Констатовано, на сучасний стан забезпечення законності під час
здійснення правосуддя навряд чи можна назвати задовільним, що обумовлено
надмірною завантаженістю суддів, їх нерівномірним розподіленням
(дефіцитом суддівських кадрів), високим рівнем корумпованості суспільства
тощо.

ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ ЯК ОБ’ЄКТУ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

О.С. СОКОЛОВ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню поняття економічної безпеки
держави як ключового елемента національної безпеки та об’єкта
адміністративно-правового забезпечення в Україні. У роботі проаналізовано
основні теоретико-правові підходи до визначення економічної безпеки, а
також її структуру, що охоплює фінансову, енергетичну, продовольчу,
інвестиційну, зовнішньоекономічну та інші складові. Особливу увагу
приділено факторам, які впливають на рівень економічної безпеки, зокрема
зовнішнім загрозам, внутрішнім ризикам, корупційним проявам,
неефективному державному управлінню та економічній нестабільності.
Розглянуто роль державних органів у формуванні та реалізації
політики економічної безпеки, а також адміністративно-правові механізми,
що застосовуються для її забезпечення. Проаналізовано чинне законодавство
України у сфері економічної безпеки, його відповідність сучасним викликам
та міжнародним стандартам. Визначено ключові проблеми, що заважають
ефективному функціонуванню адміністративно-правового забезпечення
економічної безпеки, серед яких недосконалість правового регулювання,
недостатня координація між державними органами, відсутність дієвого
контролю за економічними процесами.
У результаті дослідження запропоновано напрями вдосконалення
адміністративно-правового забезпечення економічної безпеки держави,
зокрема шляхом удосконалення законодавчої бази, посилення міжвідомчої
координації, запровадження сучасних механізмів економічного моніторингу
та контролю. Акцентовано увагу на необхідності впровадження ефективних
антикорупційних заходів, підвищення рівня прозорості економічної
діяльності та залучення інструментів цифровізації у сферу державного
управління.

ДО ПИТАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

Д.В. ХАЛІЗОВ — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті розглядається адміністративна відповідальність за
порушення законодавства у сфері використання земель фермерських
господарств, що є актуальною проблемою в умовах реформування земельних
відносин в Україні. Аналізуються основні правові норми, які регулюють
використання земель фермерських господарств, а також механізми
адміністративного впливу на правопорушників. Досліджуються основні види
правопорушень, зокрема самовільне зайняття земельних ділянок, нецільове
використання земель, порушення екологічних норм та невиконання вимог
державного контролю. Особлива увага приділяється адміністративно-
правовим санкціям, передбаченим Кодексом України про адміністративні
правопорушення, а також іншими нормативно-правовими актами, що
встановлюють відповідальність за незаконне використання земель.
Визначено, що основними проблемами у застосуванні адміністративних
заходів є недостатня ефективність механізмів контролю, низький рівень
правової обізнаності фермерів, а також недосконалість санкцій, які часто не
є достатньо дієвими для запобігання повторним порушенням. У роботі
акцентується увага на необхідності вдосконалення правових норм щодо
адміністративної відповідальності у сфері земельних правовідносин.
Запропоновано шляхи підвищення ефективності адміністративного
контролю, зокрема шляхом удосконалення системи державного
моніторингу, збільшення штрафних санкцій та посилення правової освіти
серед землекористувачів. Окремо розглядається питання щодо
впровадження цифрових технологій у сферу контролю за використанням
земель, що дозволить своєчасно виявляти правопорушення та сприяти їх
ефективному запобіганню.

ДО ПИТАННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ В УМОВАХ КАРАНТИННИХ ТА ПРОТИЕПІДЕМІЧНИХ ЗАХОДІВ

В.С. СЕЛЮКОВ, А.Т. КОМЗЮК, О.Ю. КИРИЧЕНКО — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано вплив пандемії коронавірусу COVID-19 на
функціонування суспільства, зміну соціальних пріоритетів та глибинну
трансформацію публічної адміністрації, бізнесу та повсякденного життя
людей. Досліджено соціальну природу змін, породжених пандемією, та їх
вплив на органи публічної влади. Акцентовано увагу на тому, що підходи до
організації діяльності органів публічної влади в умовах карантинних та
протиепідемічних заходів багато в чому походять від рішень, які попередньо
пройшли свою апробацію та успішно зарекомендували себе в сфері бізнесу.
Зазначено, що в органах публічної влади апробовані в бізнесі підходи до
цифровізації та дистанціювання повсякденних процесів знайшли своє
втілення в ході застосування правових положень статей 18, 22 Закону
України «Про звернення громадян» в умовах карантину з урахуванням
зменшення особистого контакту, впровадження електронного
документообігу та дотримання соціальної дистанції. Стверджується, що у
критичних за своєю сутністю умовах запровадження карантинних та
протиепідемічних заходів була вироблена організаційно-управлінська основа
переходу органів публічної влади на дистанційний режим роботи, що набула
особливої важливості в умовах правового режиму воєнного стану.

ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ВПЛИВУ НА РИНОК ВІРТУАЛЬНИХ АКТИВІВ

Д.М. ОЛІЙНИК — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена з’ясування особливостей адміністративно-
правового впливу на ринок віртуальних активів. Адміністративно-правовий
вплив на ринок віртуальних активів розкривається в якості виду (форми)
правового впливу, що полягає в цілеспрямованому і системному впливі з боку
уповноважених органів публічної влади (в деяких випадках – інститутів
громадянського суспільства) на процеси і суб’єктів ринку віртуальних
активів. На підставі визначення понять і особливих рис «правовий вплив» та
«адміністративно-правовий вплив» окреслено основні групи ознак
адміністративно-правового впливу на ринок віртуальних активів. До
загальних ознак такого впливу відноситься те, що цей вплив, зокрема:
невіддільний від системи соціального впливу; здійснюється певними
суб’єктами – суб’єктами забезпечення державної політики щодо розвитку і
функціонування ринку віртуальних активів; спрямований одночасно і на
свідомість учасників цього ринку, і на їх зовнішню поведінку; в якості
основного елементу має принципи права та правові приписи, що
закріплюють баланс інтересів учасників ринку цих активів і суспільства,
держави; організує найбільш важливі та значущі для суспільства відносини
на ринку віртуальних активів; досягає своєї генеральної мети за допомогою
загальноправових засобів (правові норми, правовідносини, акти застосування
права та ін.). Галузеві (адміністративно-правові) ознаки адміністративно-
правового впливу на ринок віртуальних активів виявляються у тому, що цей
вплив, зокрема: має публічний характер; припускає об’єктивацію у
відносинах, які ґрунтуються на принципах субординації та впливу владних
повноважень; передбачає застосування галузевих методів і засобів впливу;
передбачає забезпечення ефективності публічного адміністрування в
означеній сфері; об’єктивується через процедури, регламентовані
адміністративним законодавством, положення яких регламентують
адміністративно-правовий вплив на цей ринок. Інституційні ознаки
адміністративно-правового впливу на ринок віртуальних активів
виражаються в тому, що цей вплив: по-перше, виконує особливі завдання:
встановлення правової визначеності правового статусу суб’єктів ринку
віртуальних активів; захист публічних інтересів; забезпечення балансу між
контролем і розвитком ринку крізь призму принципів ринкової економіки та
ін.; по-друге, передбачає, що суб’єкти владних повноважень у сфері
регулювання віртуальних активів, володіють кадровим та експертним потенціалом для розуміння блокчейн-технологій, смарт-контрактів та ін.;
по-третє, передбачає, що ринок віртуальних активів не обмежується
територією України; по-четверте, враховує, що сфера віртуальних активів і
ринок цих активів стрімко розвивається; по-п’яте, об’єктивується в
регулятивно-контрольному та інформаційно-просвітницькому контексті. У
висновках до статті узагальнюються результати дослідження.

ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ, СВОБОД ТА ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ГРОМАДЯН ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

В.О. БУРБИКА — Thu, 12 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті було визначено, що принципи забезпечення прав, свобод та
законних інтересів громадян органами місцевого самоврядування в Україні в
умовах воєнного стану спрямовують управлінські рішення, законодавчі
ініціативи, громадські проєкти у досліджуваній сфері суспільних відносин в
чітко визначеному векторі, окресленому з огляду на положення
законодавства, проблеми правозастосування, а також актуальні тенденції
у вітчизняній науці, зокрема в сфері публічного управління. Зазначено, що
принцип взаємодії центральної і місцевої влади в умовах воєнного стану
лежить в основі своєчасної взаємодії комунальних служб з органами і
підрозділами Національної поліції України, Державної служби України з
надзвичайних ситуацій та іншими органами і підрозділами, що дозволяє
оперативно рятувати людські життя. Стверджується, що в основі
врахування принципу регіональної специфіки лежить розробка окремими
органами місцевого самоврядування та їх асоціаціями стратегій,
присвячених комплексному вирішенню наявних проблем, висвітлення
актуальних правових питань, з якими вони стикаються у своїй повсякденній
діяльності, їх обговорення, напрацювання шляхів вирішення та їх поширення
в межах регіонів та всієї держави. Зазначено, що реалізація принципу
максимального наближення до реальних потреб громади потребує необхідної
кількості спеціалістів, готових працювати у територіальних громадах,
належного рівня їх професійної компетентності.

СИСТЕМА СУБ’ЄКТІВ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ У СФЕРІ ОПОДАТКУВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ

О.В. ДЯТКО — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті наголошено на тому, що протидія корупції у сфері
оподаткування вимагає комплексного підходу, який включає інституційні
реформи, зміцнення незалежності антикорупційних органів, підвищення
соціальних стандартів, освітні ініціативи та формування політичної волі.
Лише шляхом гармонійного поєднання цих зусиль можна досягти
довготривалих позитивних змін, забезпечити прозорість податкової
системи та створити передумови для сталого розвитку України.
Наголошено, що суб'єкт протидії корупції - це юридична особа, орган
державної влади, орган місцевого самоврядування або інша інституція,
уповноважена на здійснення заходів, спрямованих на запобігання, виявлення,
розслідування та усунення наслідків корупційних правопорушень. Діяльність
суб’єктів протидії корупції регулюється законодавством, яке визначає їхні
функції, обов’язки, компетенцію та механізми впливу.
Встановлено, що уявлення про ефективність діяльності суб'єктів
протидії корупції формується у єдності декількох ключових аспектів. Перш
за все, це наявність достатнього обсягу повноважень для виконання своїх
функцій. Зокрема, незалежність є критично важливою для запобігання
політичному або адміністративному впливу, який може послабити роботу
антикорупційних органів. Також важливим є забезпечення прозорості їх
діяльності, що дозволяє громадськості та міжнародним партнерам
здійснювати ефективний нагляд за діяльністю цих органів.
Стверджується, що система суб’єктів, які залучені до протидії
корупції, сформована на основі багаторівневого підходу і включає
спеціалізовані органи, такі як НАБУ, НАЗК, БЕБ та ДПС. Кожен із них має
чітко визначений адміністративно-правовий статус, що дозволяє їм
ефективно виконувати свої функції.

ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ: РИЗИКИ В УМОВАХ ГІБРИДНИХ ЗАГРОЗ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

В.М. ВАСИЛЕНКО — Thu, 10 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті досліджено процес цифрової трансформації правоохоронних органів України в контексті сучасних викликів, які постають в умовах воєнного стану, інформаційної та кібернетичної агресії. Розглянуто сутнісні характеристики цифрової трансформації як комплексного явища, що охоплює не лише впровадження новітніх технологій у діяльність
правоохоронних структур, а й трансформацію нормативно-правового регулювання, інституційної організації, управлінських підходів та засад взаємодії з громадянами. Зроблено акцент на необхідності створення ефективного правового механізму, який би забезпечував баланс між ефективністю діяльності органів правопорядку та дотриманням прав і свобод людини. Проаналізовано основні ризики цифровізації, серед яких: зростання кіберзалежності правоохоронних органів від вразливих технологічних систем; можливість несанкціонованого доступу до конфіденційної інформації; дефіцит нормативного забезпечення цифрових процедур; ризики порушення прав на приватність; зловживання повноваженнями в умовах недостатньої прозорості цифрових інструментів.
На основі аналізу чинного законодавства, практики впровадження цифрових рішень у діяльність правоохоронних органів та досвіду зарубіжних країн запропоновано низку шляхів для подолання виявлених ризиків. Обґрунтовано
необхідність стратегічного бачення цифровізації як одного з елементів зміцнення національної безпеки та правової стабільності в умовах зовнішньої агресії. Зроблено висновок про ключову роль нормативної чіткості, етичної відповідальності та інституційної спроможності в забезпеченні ефективного та безпечного функціонування цифрових систем у сфері правозастосування.