ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІСТОБУДІВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню питання правового регулювання
містобудівної діяльності в Україні. У статті аналізуються основні
нормативно-правові акти, що регулюють містобудівні правовідносини,
визначаються недоліки і переваги містобудівного законодавства,
визначаються основні положення, що врегульовують вищезазначені
правовідносини. У статті досліджуються характерні ознаки дозвільних
процедур у сфері містобудування в Україні, визначається потреба у
врегулювання таких процедур шляхом стандартизації та сертифікації,
визначаються думки науковців у підтримку таких тез, а також
зазначається про проблему законодавчого регулювання сфери в цілому, що
передбачає необхідність законодавчого ефективного регулювання,
регулювання на рівні підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі
регулювання взаємодії підрозділів органів державної влади у цій сфері тощо.
У статті визначено ряд переваг та недоліків у контексті законодавчого
закріплення дозвільних процедур та їх реалізації у сфері містобудування в
Україні. У науковій статті міститься поетапний аналіз нормативного
регулювання містобудівної діяльності в Україні.
У статті міститься інформація про необхідність створення
сприятливих умов для компаній, що займаються містобудівною діяльності в
Україні, адже ринок нерухомості сьогодні впливає як на економічний рівень
розвитку держави, так і на стабільність валюти в державі, особливо у
період правового режиму воєнного стану. Статтею визначено недоліки
нормативного регулювання містобудівної діяльності в Україні, вказано
перелік проблемних питань, що були проаналізовані в рамках цієї наукової
статті. Стаття наводить пропозиції до удосконалення правового
регулювання містобудівної діяльності в Україні. Зазначено, що прозорість
адміністративних процедур загалом та дозвільних зокрема у сфері
містобудування привертає увагу до такого напряму управління дозвільною
системою, як її внутрішнє впорядкування відповідно до актуального
суспільного запиту, що можна розглядати як один із напрямків державного
управління в цій сфері, а внутрішнє управління колективом визначено
іманентною функцією керівника (як лінійного, так і функціонального
управління).