КОНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ ПОНЯТТЯ НЕДОПУСТИМОСТІ ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Анотація

Досліджено конституційні основи поняття недопустимості доказів у
кримінальному процесі. Встановлено, що правило щодо недопустимості
доказів слід розглядати у якості гарантії від безпідставного та
необґрунтованого обвинувачення, яка має конституційне коріння та є
складовою засади презумпції невинуватості та права на справедливий суд.
Зазначено, що підхід законодавця, застосований у ч. 1 ст. 87 КПК України
щодо поділу порушень прав і свобод людини на істотні та неістотні не
відповідає конституційним положенням, адже призводить до порушення
конституційного обов’язку держави гарантувати конституційні права і
свободи, який визначений у ч. 2 ст. 22 Конституції України.
При визначенні підстав для визнання доказів недопустимими слід
розмежовувати поняття порушення прав і свобод людини та їх обмеження.
Обмеження прав і свобод людини полягає у законодавчому звуженні їх змісту
та обсягу, що здійснюється для належного визнання й поваги прав і свобод
інших і забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку й
загального добробуту в демократичному суспільстві. Коли як порушення
прав і свобод – це діяльність, яка полягає у недотриманні визначених
законодавчо прав і свобод людини та механізмів їх обмеження.