ДО ПИТАННЯ ЕКОЦИДУ В УМОВАХ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32631/vca.2025.1.33Ключові слова:
екоцид, повномасштабне вторгнення, воєнний стан, кримінологічна оптика, навколишнє середовищеАнотація
У статті зазначено, що з початку повномасштабного вторгнення
Україна зазнала безпрецедентних ударів не лише по цивільній
інфраструктурі, закладам вищої освіти, унікальним вітчизняним
підприємствам, але і по навколишньому середовищу.
Розглянуто положення Всесвітньої Хартії природи 1982 р. та
Декларації Ріо-де-Жанейро про навколишнє середовище і розвиток 1992 р.
Зазначено, що наразі в контексті наслідків повномасштабного збройного
вторгнення постає потреба в переосмисленні положень даних міжнародних
документів, зокрема в контексті засудження не лише використання певного
озброєння, що несе в собі шкоду навколишньому середовищі, але і методів і
тактики його застосування, зокрема в частині недопустимості
цілеспрямованих атак на атомні електростанції, гідроелектростанції,
біосферні заповідники, у тому числі атак у безпосередній близькості від них,
коли збиття силами протиповітряної оборони ракети чи безпілотника
може призвести до непоправних для природи та всього людства наслідків.
Обґрунтовано недопустимість вчинення екоциду не лише в умовах
війни, але і в мирний час. Проаналізовано прояви екоциду в Україні в умовах
повномасштабного вторгнення, зокрема пряме руйнування
гідроелектростанцій і спроб пошкодження атомних електростанцій (підрив
у 2023 році російською армією Каховської гідроелектростанції); непрямі
наслідки ракетних обстрілів, до яких належить ускладнений доступ
населення до питної води, належних санітарних умов, електроенергії,
погіршення якості повітря.
Завантажити
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 М.П. БУКІН

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.