РІВНІ, МЕЖІ ТА НАПРЯМИ ВЗАЄМОДІЇ МІЖ СУБ’ЄКТАМИ, ЯКІ ВИКОНУЮТЬ ЗАВДАННЯ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПУБЛІЧНОЇ БЕЗПЕКИ І ПОРЯДКУ

Анотація

У статті наголошено на тому, що рівні взаємодії формують ієрархічну
структуру управління безпековими процесами від національного до
місцевого. Їхня особливість полягає в розподілі компетенцій, обов’язків і
ресурсів, а також у забезпеченні узгодженості стратегічних і тактичних
дій.
Доведено, що межі взаємодії виконують регулюючу функцію,
визначаючи правові й інституційні рамки діяльності кожного суб’єкта в
системі публічної безпеки. Вони дозволяють уникати конфлікту юрисдикцій,
дублювання функцій та безвідповідальності, водночас сприяючи підвищенню
ефективності взаємодії.
Стверджується, що напрями взаємодії відображають зміст, методи й
конкретні форми співпраці між суб’єктами. Вони можуть охоплювати
широкий спектр дій – від обміну інформацією, спільного патрулювання,
проведення превентивних заходів, до навчань, антикризового планування та
реагування на надзвичайні ситуації.
Доведено, що спільною рисою меж, напрямів і рівнів взаємодії є те, що
вони становлять цілісну й взаємопов’язану конструкцію. Їхній розподіл має
умовний характер, оскільки на практиці вони постійно перетинаються і
взаємодіють. Цей взаємозв’язок визначає адаптивність системи, її
спроможність до саморегуляції, оперативного реагування та стратегічного
планування. Саме тому в основі успішної безпекової політики мають лежати
принципи системності, скоординованості, правової визначеності, гнучкості
й відповідальності.