ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ: ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ

Анотація

Стаття присвячена встановленню ознак складів воєнних злочинів проти довкілля, виявленню проблем їх кваліфікації. З’ясовано, що і міжнародне, і національне кримінальне право потребує раціонального зміщення фокусу регулятивних зусиль з антропоцентризму на екоцентризм там, де виявляється необхідність кримінально-правового захисту довкілля безвідносно людей. Доведено, що зміна у такий спосіб концепції правової оцінки злочинного спричинення шкоди навколишньому природному середовищу, в тому числі і зокрема в контексті збройного конфлікту, дозволить кваліфікувати відповідні діяння саме як воєнні злочини без прив’язки до загрози життю і здоров’ю населення, як того вимагає чинна міжнародно-конвенційна база.
Запропоновано доповнити диспозицію ч. 1 ст. 438 КК України альтернативним діянням у складі воєнних злочинів такого змісту: «…не обумовлене військовою необхідністю або непропорційне законній військовій цілі спричинення шкоди природному середовищу…». Доведена необхідність розширення обсягу документування та розслідування воєнних злочинів проти довкілля за рахунок тих з них, які полягають у порушеннях передбачених міжнародним гуманітарним правом обмежень та заборон у сфері користування природними ресурсами в межах забезпечення режиму окупації.