ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ: ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32631/vca.2025.2.3Ключові слова:
збройний конфлікт, воєнний злочин, склад злочину, міжнародне гуманітарне право, довкілля, природне середовище, контекстуальний елемент, окупація, кваліфікаціяАнотація
Стаття присвячена встановленню ознак складів воєнних злочинів проти довкілля, виявленню проблем їх кваліфікації. З’ясовано, що і міжнародне, і національне кримінальне право потребує раціонального зміщення фокусу регулятивних зусиль з антропоцентризму на екоцентризм там, де виявляється необхідність кримінально-правового захисту довкілля безвідносно людей. Доведено, що зміна у такий спосіб концепції правової оцінки злочинного спричинення шкоди навколишньому природному середовищу, в тому числі і зокрема в контексті збройного конфлікту, дозволить кваліфікувати відповідні діяння саме як воєнні злочини без прив’язки до загрози життю і здоров’ю населення, як того вимагає чинна міжнародно-конвенційна база.
Запропоновано доповнити диспозицію ч. 1 ст. 438 КК України альтернативним діянням у складі воєнних злочинів такого змісту: «…не обумовлене військовою необхідністю або непропорційне законній військовій цілі спричинення шкоди природному середовищу…». Доведена необхідність розширення обсягу документування та розслідування воєнних злочинів проти довкілля за рахунок тих з них, які полягають у порушеннях передбачених міжнародним гуманітарним правом обмежень та заборон у сфері користування природними ресурсами в межах забезпечення режиму окупації.
Завантажити
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 С.С. ТЕРЕЩУК

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.