ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

Анотація

Стаття присвячена з’ясуванню змістових характеристик 
адміністративно-правового механізму загалом, визначенню його поняття в 
контексті реалізації державної політики у сфері земельних відносин, а 
також розкриттю структурних складових його будови.  
Узагальнено, що адміністративно-правовий механізм: 1) має 
регулятивну, забезпечувальну, охоронну, захисну спрямованість залежно від 
конкретних завдань, які постають перед публічною адміністрацією та 
суспільством; 2) функціонує завдяки системі адміністративно-правових 
засобів, які сукупно забезпечують досягнення мети його існування та 
розвитку; 3) призначений забезпечити практичним проявом 
адміністративно-правову норму; 4) є динамічною правовою конструкцією, 
здатною адаптуватись під трансформаційні процеси розвитку доктрини 
адміністративного права. З’ясовано, що адміністративно-правовий 
механізм реалізації може стосуватись практичного прояву прав особи, 
конкретної функції держави, реформ чи публічного інтересу загалом або, як 
випадку цього дослідження, державної політики у визначеній сфері. 
Визначено, що адміністративно-правовий механізм реалізації 
державної політики у сфері земельних відносин є динамічною правовою 
конструкцією, яка призначена забезпечити практичним проявом 
адміністративно-правову норму регулятивної, забезпечувальної, охоронної 
або захисної спрямованості у спосіб виконання його завдань визначеним 
колом уповноважених органів публічної адміністрації. Відповідно, ключовими 
названо інституційний блок його елементної структури та засадничий, 
однак уточнено, що загалом до структури адміністративно-правового 
механізму реалізації державної політики у сфері земельних відносин варто 
відносити: 1) нормативний блок (репрезентує адміністративні норми, які мають знайти свій практичний прояв); 2) засадничий блок (представлений: 
організаційним контекстом – його мета та завдання, принципи діяльності 
суб’єктів їхнього виконання; гарантійним компонентом – система правових 
та організаційних гарантій, спрямованих на охорону та захист прав і 
законних інтересів учасників земельних відносин, а також на запобігання 
порушенням у цій сфері); 3) інституційний блок (включає уповноважені 
органи публічної адміністрації та їх структурні підрозділи, які безпосередньо 
реалізують державну політику у сфері земельних відносин); 4) процедурний 
блок (об’єктивує наявність адміністративних процедур та порядків 
реалізації іншої діяльності інституційних суб’єктів цієї сфери, які 
забезпечують послідовність і правову визначеність регулювання земельних 
відносин); 5) інструментальний блок (юридичні та організаційні засоби, які 
забезпечують практичне втілення завдань державної політики у сфері 
земельних відносин).