КОЛАБОРАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА: ОКРЕМІ АСПЕКТИ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню деяких проблем застосування
ст. 111-1 КК України в контексті норм міжнародного гуманітарного права.
З’ясовано, що потребують на зміну підходи щодо кваліфікації діянь за ч. ч. 2
та 5 ст. 111-1 КК України в частині добровільного зайняття громадянами
України посад, як пов’язаних, так і не пов’язаних з виконанням організаційно-
розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних
органах влади, створених на тимчасово окупованій території. Вказаній
кримінально-правовій забороні кореспондує низка прав громадян, які
опинилися на окупованій території, забезпечення яких формально може
набувати ознак складів зазначених кримінальних правопорушень, однак з
огляду на вимоги міжнародного гуманітарного права, не повинно вважатися
протиправним. Йдеться про діяльність медичного персоналу (організація
надання та безпосереднє надання медичних послуг), персоналу комунальних
підприємств (забезпечення санітарного благополуччя населення,
водопостачання, теплопостачання, постачання енергоносіїв, необхідних для забезпечення життя на окупованих територіях), а також надавачів
професійної правничої допомоги.
Доведено, що кримінально-правова заборона, сконструйована у ч. 7
ст. 111-1 КК України, практика застосування цієї кримінально-правової
норми не порушує вимог міжнародного гуманітарного права. Кримінально
забороненою слід вважати не участь у збройному конфлікті (для
комбатантів вона лишається правомірною на підстави положень
міжнародного гуманітарного права), а добровільне набуття громадянином
України членства у збройних формуваннях на боці країни-агресора.
Встановлено, що громадяни України, цивільні особи, здебільшого
можуть визнаватися суб’єктами вчинення порушення законів та звичаїв
війни (ст. 438 КК України) тоді, коли вони вчинили предикатну
колабораційну діяльність, у зв’язку з фактичними наслідками якої набули
статусу суб’єкта забезпечення окупації й використали його для подальшого
вчинення воєнного злочину.