ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН ЯК ОБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Анотація

Статтю присвячено підтвердженню чи спростуванню твердження 
про те, що державна політика у сфері земельних відносин є об’єктом 
адміністративно-правового регулювання. Вважається доведеним, що 
державна політика у сфері земельних відносин є об’єктом адміністративно-
правового регулювання з огляду на таке: 1) земля є колективним благом, 
правовий режим власності на яке потребує чіткого регламентування та 
регулювання зі сторони відповідних суб’єктів права для формування базису 
стійкого розвитку; 2) адміністративно-правові механізми охорони, 
раціонального використання та відновлення земель мають 
оптимізовуватись у планово-стратегічній перспективі; 3) узгодження 
приватних і публічних інтересів, запобігання зловживанням та захист прав 
землевласників і землекористувачів унеможливлені без реалізації 
державного втручання, що на засадах верховенства права, пропорційності, 
економічної вигоди та соціальної стабільності має забезпечити 
ефективність та справедливість використання земельних ресурсів; 
4) функціонування ринку землі має перебувати під ефективно реалізованим 
адміністративним контролем; 5) особливості довоєнного, воєнного та 
післявоєнного періодів зумовлюють різні підходи до регулювання земельних 
відносин, включаючи захист територій, відновлення пошкоджених земель та 
відбудову інфраструктури; 6) діяльність суб’єктів, наділених владними 
повноваженнями у сфері регулювання земельних відносин, потребує 
узгодженого функціонування в межах чітко визначених законом процедур і 
повноважень. Тому пропонується державну політику у сфері земельних 
відносин трактувати як: «сукупність нормативно визначених пріоритетів, 
орієнтирів розвитку та заходів регулювання земельних відносин, 
спрямованих забезпечити екологічну стійкість, раціональне, цільове, 
збалансоване та правомірне землекористування, відновлюваність земельних ресурсів, а також гарантованість реалізації прав і законних інтересів 
суб’єктів земельних відносин, їхню охорону та захист у випадку порушення, 
незаконного обмеження чи посягання з боку інших суб’єктів права» у зв’язку з 
чим актуалізовано висновок, що питання про те чи є державна політика у 
сфері земельних відносин об’єктом адміністративно-правового регулювання 
може сприйматись як риторичне, адже держава, в особі уповноважених нею 
представників, не може стояти осторонь розвитку організаційних та 
функціональних відносин її структурного складу.