АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА РАЦІОНАЛЬНИМ ВИКОРИСТАННЯМ ЗЕМЕЛЬ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ У КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу адміністративно-правових 
механізмів державного контролю за раціональним використанням земель 
фермерських господарств в умовах сучасних викликів сталого розвитку 
сільських територій. У роботі обґрунтовано, що землі фермерських 
господарств виконують не лише виробничу, а й екологічну та соціальну 
функцію, формуючи основу продовольчої безпеки та розвитку місцевих 
громад. Тому питання ефективного державного контролю набуває 
особливого значення у контексті раціонального землекористування, 
збереження родючості ґрунтів, попередження деградаційних процесів, 
охорони агроландшафтів та гармонізації взаємодії суспільства з природним 
середовищем. У статті розкрито зміст правового регулювання у сфері 
землекористування, зокрема щодо порядку здійснення державного контролю, 
моніторингу, інспекційної діяльності, механізмів реагування та 
адміністративної відповідальності. Значну увагу приділено аналізу чинного 
земельного, екологічного та адміністративного законодавства, яке визначає 
компетенцію контролюючих органів, форми та процедури перевірок, 
підстави для застосування заходів впливу, а також права та обов’язки 
фермерських господарств як землекористувачів. Показано, що ефективність 
контролю значною мірою залежить від узгодженості правових норм, їх 
адаптивності до сучасних умов, наявності чітких критеріїв оцінювання 
стану земель і прозорості взаємодії між державою та агровиробниками. 
У межах дослідження підкреслено, що державний контроль має 
виконувати функцію не лише покарання за порушення, а й превентивного 
впливу, стимулювання та підтримки фермерських господарств у 
впровадженні екологічно обґрунтованих технологій землеробства. Автором 
охарактеризовано такі інструменти, як планові та позапланові перевірки, 
державний земельний моніторинг, контроль за дотриманням сівозмін, 
збереженням родючості ґрунтів, недопущенням самовільного зайняття 
земель та нецільового використання ділянок. Акцентовано увагу на тому, 
що у сучасних умовах особливого значення набуває цифровізація управління 
землями, впровадження кадастрових систем, супутникового моніторингу, 
геоінформаційних технологій, які підвищують точність та оперативність 
контролю. Автор обґрунтовує, що раціональне використання земель 
фермерських господарств є ключовою передумовою сталого розвитку сільських територій, адже забезпечує відтворення природних ресурсів, 
підвищення економічної стійкості господарств, покращення якості життя 
населення, розвиток інфраструктури та формування 
конкурентоспроможної аграрної економіки. У статті підкреслено 
необхідність подальшого вдосконалення адміністративно-правових 
механізмів у напрямі посилення інтеграції екологічних стандартів, 
оновлення нормативно-правової бази, розвитку партнерських моделей 
взаємодії держави, фермерів та органів місцевого самоврядування. 
Висновки підтверджують, що сучасна система державного контролю 
потребує системної модернізації, спрямованої на підвищення її 
ефективності, прозорості, наукової обґрунтованості та здатності 
забезпечувати збалансоване землекористування, що відповідає 
довгостроковим цілям сталого розвитку України.