ПОКАРАННЯ ЗА УМИСНЕ ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ ОБ’ЄКТІВ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Анотація

У статті розглядаються проблеми законодавчого конструювання санкцій за умисне знищення або пошкодження об’єктів житлово-комунального господарства. Виявлено відповідні недоліки у видах та розмірах покарань, передбачених законодавцем за скоєння даних правопорушень. На підставі аналізу судової практики з питань призначення покарань за кримінальні правопорушення, в тому числі за умисне знищення або пошкодження об’єктів житлово-комунального господарства встановлено певну невідповідність заявленим цілям покарання, передбаченим у ст. 50 КК України. Зокрема, розмір штрафу, передбачений санкцією статті є в своїй більшості значно меншим від реального розміру заподіяних збитків і практично не відповідає сучасним соціально-економічним реаліям, а враховуючи, що більшість засуджених за ст. 270-1 КК України є непрацюючими або такими, що не мають основного доходу, штраф та виправні роботи як основні види покарання залишаються декларативними, виконання яких практично унеможливлюються стосовно даної категорії осіб. Таким чином, з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності у правозастосовній діяльності судових органів спостерігається тенденція до безпідставного розширення застосування покарання у виді позбавлення волі з подальшим звільненням від його реального відбування на підставі ст. 75 КК України. За результатами дослідження пропонується доповнити санкції за умисне знищення або пошкодження об’єктів житлово-комунального господарства таким основним видом покарання як громадські роботи, а в майбутньому, з моменту запровадження, пробаційним наглядом.