ДО ПИТАННЯ ЕКОЦИДУ В УМОВАХ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ

Анотація

У статті зазначено, що з початку повномасштабного вторгнення
Україна зазнала безпрецедентних ударів не лише по цивільній
інфраструктурі, закладам вищої освіти, унікальним вітчизняним
підприємствам, але і по навколишньому середовищу.
Розглянуто положення Всесвітньої Хартії природи 1982 р. та
Декларації Ріо-де-Жанейро про навколишнє середовище і розвиток 1992 р.
Зазначено, що наразі в контексті наслідків повномасштабного збройного
вторгнення постає потреба в переосмисленні положень даних міжнародних
документів, зокрема в контексті засудження не лише використання певного
озброєння, що несе в собі шкоду навколишньому середовищі, але і методів і
тактики його застосування, зокрема в частині недопустимості
цілеспрямованих атак на атомні електростанції, гідроелектростанції,
біосферні заповідники, у тому числі атак у безпосередній близькості від них,
коли збиття силами протиповітряної оборони ракети чи безпілотника
може призвести до непоправних для природи та всього людства наслідків.
Обґрунтовано недопустимість вчинення екоциду не лише в умовах
війни, але і в мирний час. Проаналізовано прояви екоциду в Україні в умовах
повномасштабного вторгнення, зокрема пряме руйнування
гідроелектростанцій і спроб пошкодження атомних електростанцій (підрив
у 2023 році російською армією Каховської гідроелектростанції); непрямі
наслідки ракетних обстрілів, до яких належить ускладнений доступ
населення до питної води, належних санітарних умов, електроенергії,
погіршення якості повітря.