ВІДГУК НА МОНОГРАФІЮ ПОЛЯХ ЄВГЕНІЇ ВОЛОДИМИРІВНИ ЗА ТЕМОЮ «ПОРУШЕННЯ НЕДОТОРКАННОСТІ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ: КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ» (ХАРКІВ, 2025)

Анотація

Приватність як соціальна цінність і благо  визнається та гарантується 
у будь-якому суспільстві ліберального устрою. Зрозуміла річ, йдеться не про 
політичні декорації й стилізовану під параметрію правової, демократичної 
та соціальної держави конструкцію основного закону, а про дійсність у 
всьому її багатоманітті: substantia (матерія та діяльність), cogitо (мислення), 
affectio (переживання, екзистенція) та fidei, sacramentum (віра, причастя). 
Лише у такій єдності будь-який соціальний феномен набуває своєї повноти, 
повноважності. Так само й із приватністю, як одночасно концептом, 
реальним проявом буття, пов’язаним із конкретною людиною, його 
переживанням як власного проявлення та, водночас, проявлення інших, 
рівних у своїй гідності (у модусі sacramentum) носіїв особистісної 
самоцінності.