ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ СТ. 407 КК УКРАЇНИ (САМОВІЛЬНЕ ЗАЛИШЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ АБО МІСЦЯ СЛУЖБИ)

Анотація

Стаття присвячена особливостям прикладного застосування
кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 Кримінального
кодексу України «Самовільне залишення військової частини або місця
служби». Визначено проблематику встановлення суб’єктного складу
самовільного залишення військової частини або місця служби. Виявлено
невідповідність суб’єкта правопорушення, що розглядається із положеннями
галузевого закону «Про військовий обов’язок і військову службу».
Запропоновано привести у відповідність цей кримінально-правовий
інститут. Проаналізовано нормативно-правову базу, на підставі якої
сформовано об’єкт кримінального правопорушення передбаченого ст. 407 КК
України. Проаналізовано сутність військової служби як діяльності
військовослужбовців, пов’язаної із забезпеченням оборони України, її
незалежності та територіальної цілісності. На підставі аналізу
нормативно-правових актів визначено, що військовий обов’язок
установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни,
забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених
відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних
органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються
військовослужбовцями. Визначено, що об’єктивну сторону самовільного
залишення військової частини або місця служби сконструйовано
законодавцем, як формальний склад правопорушення, що зобов’язує слідчого
концентруватися на суспільно небезпечному діянні (дії або бездіяльності).
Проведено відмежування за суб’єктивною стороною самовільного залишення
військової частини або місця служби та дезертирства. Окреслено коло
негативних факторів, які становлять причини виникнення та існування
такого явища, як самовільне залишення військової частини або місця служби
та дезертирства.