КОДИФІКАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА ЯК МЕХАНІЗМ СТАБІЛІЗАЦІЇ ПРАВОВОГО ПРОСТОРУ В УМОВАХ ПРАВОВОЇ ТУРБУЛЕНТНОСТІ: ДОКТРИНАЛЬНО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

У статті здійснено комплексне доктринально-методологічне
дослідження кодифікації законодавства як інструмента стабілізації
правового простору в умовах правової невизначеності, що характеризується
підвищеною динамікою нормативних змін, фрагментарністю регуляторної
бази та зростаючим дефіцитом правової визначеності. Обґрунтовано, що
кодифікація не є суто техніко-юридичною процедурою, а виступає
концептуальним механізмом структурної перебудови нормативної системи,
покликаним відновити її внутрішню логіку, ієрархічну узгодженість та
аксіологічну наповненість. Досліджено вплив правової нестабільності на
регуляторну архітектоніку законодавства та виявлено типові виклики, що
постають перед правотворцем в умовах трансформаційного періоду.
Акцентовано увагу на тому, що ефективна кодифікація потребує глибокого
методологічного підґрунтя, яке включає в себе не лише аналіз чинної
нормативної бази, але й врахування правових цінностей, соціокультурного
контексту та стратегічних орієнтирів розвитку правової системи.
Зроблено висновок, що кодифікація виконує не лише функцію систематизації
норм, а й слугує інструментом правової реконфігурації, здатним
забезпечити відновлення нормативної цілісності, стабільності та
передбачуваності в умовах правової турбулентності, а також сприяти
утвердженню верховенства права як базової цінності демократичного
суспільства.