ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ КАДРОВИХ ПРОЦЕДУР В НАЦІОНАЛЬНІЙ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ

Анотація

У статті наголошено на тому, що сутність корупції полягає у
неправомірному використанні особою свого службового становища або
впливу з метою отримання особистої вигоди, яка суперечить законодавству,
етичним нормам чи суспільним інтересам. Це явище характеризується
зловживанням владою для досягнення приватних інтересів, що порушує
принципи рівності, справедливості та доброчесності публічної служби.
Встановлено, що із розуміння сутності органічно випливають і
особливості корупції як сукупність характерних ознак, що відрізняють
корупцію як суспільно небезпечне явище від інших правопорушень чи злочинів.
Основною особливістю корупції є те, що вона завжди пов’язана із
зловживанням владою або службовим становищем, коли посадова особа
використовує надані їй повноваження задля отримання особистої вигоди.
Така вигода може бути як матеріальною (гроші, майно, ресурси), так і
нематеріальною (послуги, привілеї, вплив). При цьому особистий інтерес
корупціонера ставиться вище за суспільні потреби, що порушує баланс
справедливості та підриває довіру громадян до інститутів влади.
Акцентовано увагу на тому, що корупція має прихований характер, що
значно ускладнює її виявлення та боротьбу з нею. Вона супроводжується
змовами, підробкою документів, ухиленням від прозорості та підривом
принципів чесності й підзвітності. Цей феномен проявляється у
різноманітних формах, таких як неправомірна вигода, розтрата державних
коштів, конфлікт інтересів, незаконне збагачення, кумівство чи маніпуляції
з державними закупівлями.
Визначено, що однією з основних особливостей корупції як об’єкта
адміністративно-правового впливу є те, що корупційні діяння порушують
публічний порядок та справедливість у відносинах між державою та
громадянами. Вони призводять до перекручування функцій державної влади,
підривають довіру до інститутів влади, що в свою чергу знижує
ефективність управління та розвиток соціально-економічних процесів.