НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТАТУСУ ЗАХИСНИКА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Анотація

У статті наголошено, що здійснено комплексний аналіз нормативно-
правової бази, що регламентує статус захисника: наведено огляд основних
положень Кримінального процесуального кодексу України, законів «Про
адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про безоплатну правничу
допомогу», а також практики Конституційного Суду України щодо
офіційного тлумачення права на правничу допомогу та права на вільний
вибір захисника. Особливо відзначено, що сучасне українське законодавство
значною мірою гармонізоване з міжнародними стандартами щодо гарантій
захисту у кримінальному процесі. З’ясовано, що процесуальний статус
захисника у кримінальному провадженні в Україні базується на гармонійному
поєднанні норм матеріального й процесуального права, а також положень
міжнародних актів, які визначають загальні стандарти здійснення
правосуддя та захисту прав людини. Зазначено, що українське законодавство
чітко регламентує вимоги до особи, яка може виконувати функції захисника,
а також встановлює комплекс прав, обов’язків і гарантій для забезпечення
ефективного захисту підозрюваних і обвинувачених. Підкреслено, що
розвинена система відповідальності адвокатів та захисників, а також
механізми захисту їхніх професійних прав, створюють необхідні умови для
належного виконання їхньої місії. Акцентовано, що сучасний розвиток
української правової системи, відповідність її міжнародним стандартам,
орієнтація на практику Європейського суду з прав людини та роз’яснення
Конституційного Суду України сприяють формуванню єдиної, послідовної
правозастосовної практики. Завдяки цьому формується високий рівень
правової визначеності, що забезпечує надійний захист основоположних прав і
свобод кожної особи. Наголошено, що важливим є й постійне вдосконалення
підзаконних нормативно-правових актів, які деталізують і розширюють
інструментарій захисника у кримінальному процесі, враховуючи динаміку
суспільного розвитку та виклики сучасності. Вказано, що синергія
законодавчих та інституційних гарантій дозволяє забезпечити баланс
інтересів сторін у кримінальному провадженні, підвищує довіру громадян до
правосуддя й сприяє утвердженню принципу верховенства права.