АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ

Анотація

У статті на підставі чинного законодавства та аналітичних звітів
визначено комплекс проблем, які на сучасному етапі існують щодо реалізації
права на працю, до таких віднесено: значний рівень безробіття,
низькооплачувана робота, висока частка неофіційної або нестабільної
роботи, не поодинокі факти дискримінації та обмеження у доступі до
робочих місць і кар’єрних можливостей, довготривала військова агресія.
Визначено, що для реалізації державної політики у сфері зайнятості
населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття
необхідно, в першу чергу, розуміти роль і місце органів, які цю політику
мають реалізувати, а також їх адміністративно-правовий статус.
Констатовано, що Централізованою системою державних установ, яка
реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової
міграції, соціального захисту від безробіття є Державна служба зайнятості,
яка наразі координується Міністерством економіки України.
Зроблено висновок, що адміністративно-правовий статус Служби
постійно перебуває у динамічному процесі, який її видозмінює як зовнішньо, так і внутрішньо. Змінними є загально функціональні основи діяльності
Служби, які уточненні конкретними напрямами оптимізуючого контексту.
Однак важливо, що допоки докорінно не буде змінено систему радянського
типу формування її функціональності (йдеться про завершення процесу її
становлення як служби, що не тільки має відповідні повноваження, а й в
соціальному аспекті відповідає цьому завданню), марно говорити про
ефективність нормативно створених умов для сталого економічного
зростання України та реалізації основного напряму державної політики
щодо створення гідних умов праці та подолання безробіття. Тобто
першочергово слід забезпечити її соціально-функціональну відповідність
сучасним вимогам та стандартам у сфері працевлаштування та
соціального захисту працівників (оновлення кадрового ресурсу, зокрема і у
спосіб підвищення кваліфікації чи забезпечення відповідності кваліфікацій
працівників займаним посадам, розробка та впровадження нових програм та
інструментів підтримки зайнятості тощо), її гнучкість у вирішенні завдань
та реагуванні на соціально-економічні зміни.